Спитко (Спитек) II з Мельштина (Мельштинський) g. 1364? a. a. Eost 1399

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Den:448893

Lignez	Мельштинські
Reizh	gourel
Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh	Спитко (Спитек) II з Мельштина
Anvioù-tiegezh all	Мельштинський
Kerent ♂ Jan (Jaśko) z Melsztyna ? (Melsztyński) [z Melsztyna] a. a. 1381
Wiki-pajenn	wikipedia:pl:Spytko_II_z_Melsztyna

Darvoudoù

1364? ganedigezh:

1398? bugel: ♂ Spytko III z Melsztyna (Melsztyński) [z Melsztyna] g. 1398? a. a. 1439

Eost 1399 marvidigezh: Worsklą, w bitwie nad Worsklą

Notennoù

воєвода краківський 1384, 1395 року польський король Володислав II Ягайло передав Спиткові на «повному княжому праві» західну частину Поділля (округи Кам'янця, Смотрича, Бакоти, Червонограда й Скали). Саме в цьому акті вперше згадано топонім «Поділля». У серпні 1399 року Спитко пропав безвісти в битві на Ворсклі. За версією польського історика Яна Длугоша, саме Спитко був справжнім героєм битви. Побувавши в таборі неприятеля, він оцінив його силу й усіляко відмовляв великого князя литовського Вітовта від зіткнення з татарами. Коли ж, усупереч його доводам, Вітовт розпочав битву, Спитко виявив дивовижну мужність і не скористувався шансом урятувати собі життя, вдягнувши шапку з особливими відзнаками, яку його подарував воєначальник Золотої Орди Едігей