Яків Голуб (Голубович) a. a. 1569
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
Lignez | Голубы |
Reizh | gourel |
Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Яків Голуб |
Anvioù-tiegezh all | Голубович |
Kentanvioù all | Яцько |
Kerent
♂ Гліб Голубович [Голубовичі] a. a. < 1528 |
Darvoudoù
1569 marvidigezh:
Notennoù
Другий син Голубка – Гліб помер до 1528 р., залишивши після себе кілька нащадків чоловічої статі, серед них відомого на ім’я сина Яцька Голубовича (в цьому випадку, патронім переходить у прізвище) та доньку Ганну, яка була дружиною Тимофія Гурка 14. Яцько Голубович помер в 1569 р., передавши маєток Голубівшизну (або Дворище) своїй сестрі. 15 Вищепредставлені діти та онуки Голубка, володіли незначними маєтками, що розташувались трохи не по всій території сучасної Білорусі. Однак, кілька невідомих нам на ім’я синів Голубка, ймовірно, ще з часу його перебування під патронатом князів Острозьких, залишились на терені Волинського воєводства. Таким чином у другій половині XVI ст., коли джерельна база з історії Волині та Центральної України, значно розширюється, в полі зору дослідників “виникають” кілька родин Голубів. Вище вже було зазначено, що лише онуки Голубка фіксуються за прізвищем Голуб, діти ж – Голубовичі. Проте, трансформація Голубовичів у Голубів, пройшла не на всіх рівнях. Сини Гліба Голубовича, померлого раніше за діда Голубка, іменувались так саме Голубовичі16 . З цієї ж сім’ї в результаті спрощення виникає і ще одне прізвище Голубич. Слід зауважити, що і сама форма прізвища Голуб була неусталена до середини XVI ст., коли воно могло вимовлятись і як Голуба 17. В “загальнородинному” процесі “отримування” прізвищ, виникла ще одна модифікація – Голубок (в польській традиції Голубек). Один з Голубків, Якуб Голубок, у 1567 р., мав (вірогідно) сина, що звав себе Борис Голубков
Mammennoù
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan