Василь Михайлович Білозерський g. 1825 a. a. 20 C'hwevrer 1899
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
| Lignez | Білозерські |
| Reizh | gourel |
| Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Василь Михайлович Білозерський |
| Kerent
♂ Михаил Данилович Белозерский [Белозерские] g. < 1790 | |
| Wiki-pajenn | wikipedia:uk:Білозерський_Василь_Михайлович |
Darvoudoù
1825 ganedigezh: Черниговская губерния
titl: дворянин
eured: ♀ Надежда Александровна Ган [Ган] g. 5 Ebrel 1828 a. a. 9 Meurzh 1912
1841 - 1845 desaverezh: Киевский университет
20 C'hwevrer 1899 marvidigezh: хутор Мотроновка Борзенского уезда Черниговской губернии
Notennoù
Білозерський Василь Михайлович (*1825, хутір Мотронівка, Чернігівщина — † 20 лютого (4 березня) 1899) — український громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст. Чоловік Надії Білозерської.
В 1843–1846 роках здобув вищу освіту в Київському університеті св. Володимира.
1846–1847 — учитель Петровського кадетського корпусу у Полтаві.
Разом з М. Костомаровим і М. Гулаком виступив організатором Кирило-Мефодіївського братства.
Брав участь у створенні «Статуту Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія».
Був автором «Записки» — пояснень до статуту братства.
Розвинув ідеї християнського соціалізму, виступав за об'єднання всіх слов'янських народів у республіканську федерацію, в якій провідну роль відводив Україні.
1847 — був заарештований і засланий в Олонецьку губернію під нагляд поліції. Служив у Петрозаводському губернському правлінні.
1856 — звільнений із заслання. Оселився в Петербурзі, де став активним членом місцевого гуртка українців.
1861–1862 — редактор першого українського щомісячного журналу «Основа».
Згодом служив у Варшаві. Підтримував зв'язки з Галичиною, співпрацював у газетах «Мета» і «Правда».
Останні роки життя провів на хуторі Мотронівці.
Білозерський Василь Михайлович (1825 — 1899) — один з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, в якому стояв на помірковано-реформістсьних позиціях. Після арешту був засланий до Петрозаводська. У 50-х роках повернувся до Петербурга, редагував журнал «Основа» (1861 — 1862), у якому було надруковано багато творів Шевченка.
Украинский литературный деятель, из дворян Черниговской губернии.
В 1841-1845 учился в Киевском университете, в 1846 учительствовал в Полтавском кадетском корпусе.
Один из инициаторов создания Кирилло-Мефодиевского товарищества, активный его участник. Вместе с шурином Кулишом и Тарасом Шевченко был арестован за членство в Кирилло-Мефодиевском обществе.
После разгрома товарищества был сослан в Олонецкую губернию, где, находясь под надзором полиции, служил в Петрозаводском губернском правлении. В 1856 его от надзора освободили, разрешив переехать в Петербург.
Редактор петербургского украинского журнала "Основа" (1861-1862).
Последние годы жизни провел на родине (хутор Мотроновка Борзенского уезда), где и умер.
- http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/c15f91b644682bbf/
- http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=1265
Василь Білозерський народився 1825 р. у дворянській сім'ї в містечку Борзні Чернігівської губернії. Існувало дві лінії роду Білозерських, що їх започаткували брати Данило та Михайло, сини Василя Йосиповича Білозерського, полкового хорунжого артилерії. Родина Білозерських - явище виняткове в українській культурі, вона зберігала традиції предків і передавала їх дітям. Сім'я з'аймала досить вагоме місце в суспільно-громадському житті краю, користувалася великою пошаною у місцевого населення. Батько Василя Михайловича, борзнянський повітовий предводитель дворянства, недалеко від Борзни мав хутір Мотронівку, який назвав на честь своєї дружини. Вона походила з козацького роду, була жінкою освіченою і доброю. Пізніше хутір називався Ганниною пустинню, Кулішівкою. У сім'ї Білозерських було восьмеро дітей. Василева сестра Олександра (дружина Куліша) стала письменницею, брат Микола - фольклористом і видавцем «Южнорусских летописей». Імена Олімпія й Олександра відомі за судовими процесами: перший згадується у зв'язку з Герценом, другий - у справі «Землі і волі». Віктор залишив спогади про Костомарова, Надія - дружина відомого етнографа Симонова-Номиса, мати письменниці Надії Кибальчич. Ще один із синів Білозерських мав ім'я Помпей1.
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan
servij milourel: генерал-лейтенант
darvoud all: герой 1812 года
marvidigezh: 1831
darvoud all: коллежский асессор
eured: ♀ Прасковья Григорьевна Костенецкая (Забела, Белозёрская)
marvidigezh: 1788
eured: ♂ Пантелеймон Олександрович Куліш
marvidigezh: 23 Mezheven 1911, Российская империя
