Андроник/Андрій/ Федорович Кандиба a. a. 1730

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

bugel: ♂ Фёдор Андроникович Кандыба [Кандыбы]

bugel: ♂ N. Андрійович Кандиба [Кандиби]

eured: ♀ Домникия Яковлевна Лизогуб (Кандыба) [Лизогубы] g. 1680? a. a. 1749

1708 bugel: ♂ Данило Андроникович Кандыба [Кандыбы] g. 1708 a. a. 8 Mezheven 1780

1730 marvidigezh:

Notennoù

Кандиба Андрій (Андроник) Федорович (*? — ↑1730) — державний і військовий діяч Гетьманщини, син Федора Кандиба. У 1698—1707 очолював конотопську сотню. З 1708 року — полковник корсунський. Підтримав виступ гетьмана Івана Мазепи проти колоніальної політики московського уряду в Україні. Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 року був захоплений у полон і засланий до Сибіру (за іншими данимим до Москви). У 1715 році повернувся до України. В 1729 році призначений гетьманом Данилом Апостолом генеральним суддею.

Федір Кандиба знаходився на посаді Конотопського сотника з 1681 року по 1689 р. Андрій, єдиний син в см’ї Кандиб, керував сотнею з 1689 по 1707 р. Його дружиною стала донька Якова Лізогуба одного з старшин Чернігівського полку. Після смерті батька в 1700р. Андрію дістались у спадщину всі землі і маєтки. До, речі, родина Кандиб крім сільськогосподарських робіт, займалась і промислами, а також арендамн». О. Лазаревський в своїй праці вказував на те, що Мазепа дозволив конотопцям: «...Андрею Кандыбе, сотнику Конотопському, Юрию Харевичу и Григорию Костенецкому, знатным товарищам войсковым, на срок от дня святых мучеников Макавеев сего 1704 г. до того же - дня в 1705 г., в арендное заведение горельчаные, тютюнные и дегтевые шинки (т.е. продажу водки, табаку и дегтю) в Конотопе, за четыре тысячи золотих, из которых две с половиною тисяча они должны уплатить в войсковой скарб, а полторы тысячи в Конотопскую ратушу на „горрдекйе раеходы”. Федір Кандиба користувався великим авторитетом не тільки у І. Мазепи, а і у всього його оточення.

Справи у Андрія Кандиби йшли успішно і в 1707 році він був переведений на посаду канцеляриста до Батурина і трохи пізніше отримав Корсунське полковництво. Мабугь, на Правобережжі залишились землі батька і якісь садиби. Цю посаду йому дав гетьман Скоропадський, якого вибрали після переходу І.Мазепи до шведів. Під час подій 1708-1709 років Андрій Кандиба залишився на Лівобережжі і не перейшов разом з старшинами гетьмана І.Мазепи під прапори Карла XII. Але все-таки за доносом Ждановича, в якому говорилось про зговір з Мазепою, А.Кандибу в 1710 році було відправлено до Москви. Там він пробув до 1715р. і коли з’ясувалось, що донос — це звичайнісінький наклеп, Андрій повертається до Конотопа з указом, в якому говорилось: «...разрешается жить в своих местностях, но без права занимать какие то бы ни было уряды». Після повернення з Москви Андрій Кандиба всю свою енергію і уміння направляє на розвиток свого господарства. Він розвиває землеробства, займається винокурінням і скотарством. Його люди торгують не тільки на Україні, а також в Москві, Криму, Астрахані горілкою і тютюном. Відкор- млювались також воли для продажу в Прусії і Сілезії. Багатство А.Кандиби почало помітно зростати.

Після Андрія Кандиби в славному сотенному містечку Конотопі на його місце був обраний Григорій Костенецький.

Із Конотопом пов’язане життя Кандиб — старовинного роду конотопських сотників. Федір Кандиба проживав на Загребеллі (передмістя Конотопа). З 1981 по 1689 рік був конотопським сотником. Гетьман Іван Мазепа, високо цінуючи Кандибу, запропонував йому підвищення — посаду полкового обозного. Конотопським сотником став його син — Андрій Кандиба, який перебував на цій посаді із 1989 по 1707 рік.

• http://ukrslovo.com.ua/work/archive/2011/10/16.html

Справи у Андрія Кандиби йшли успішно і в 1707 році він був переведений на посаду канцеляриста до Батурина і трохи пізніше отримав Корсунське полковництво. Мабугь, на Правобережжі залишились землі батька і якісь садиби. Цю посаду йому дав гетьман Скоропадський, якого вибрали після переходу І.Мазепи до шведів. Під час подій 1708-1709 років Андрій Кандиба залишився на Лівобережжі і не перейшов разом з старшинами гетьмана І.Мазепи під прапори Карла XII. Але все-таки за доносом Ждановича, в якому говорилось про зговір з Мазепою, А.Кандибу в 1710 році було відправлено до Москви. Там він пробув до 1715р. і коли з’ясувалось, що донос — це звичайнісінький наклеп, Андрій повертається до Конотопа з указом, в якому говорилось: «...разрешается жить в своих местностях, но без права занимать какие то бы ни было уряды». Після повернення з Москви Андрій Кандиба всю свою енергію і уміння направляє на розвиток свого господарства. Він розвиває землеробства, займається винокурінням і скотарством. Його люди торгують не тільки на Україні, а також в Москві, Криму, Астрахані горілкою і тютюном. Відкормлювались також воли для продажу в Прусії і Сілезії. Багатство А.Кандиби почало помітно зростати.

• http://www.grad.konotop.net/history/storinki4.php

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan