Петро Іванович Величковський g. 21 Kerzu 1722 a. a. 15 Du 1794
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
Lignez | Величковські |
Reizh | gourel |
Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Петро Іванович Величковський |
Kentanvioù all | Паїсій |
Kerent
♂ Іван Іванович Величковський [Величковські] g. 1651 a. a. 1726 | |
Wiki-pajenn | wikipedia:uk:Паїсій Величковський |
Darvoudoù
21 Kerzu 1722 ganedigezh:
15 Du 1794 marvidigezh:
Notennoù
український православний старець, аскет, святий.
Але ані батько, ані дядько не захопили Петра — він віршів ніколи не писав. Мати Петрова, протопопша Ярина, була енергійною жінкою, високо релігійною та чеснотною. Таким вона виховала і свого Петра. На старість, коли син став монахом, вона вступила в Покровський жіночий монастир у м. Полтаві, де вже були дві Величковські. Рід Величковських був високоталановитий та дуже побожний і чеснотний, і всі про це знали і всі їх шанували. Баба по матері була вихрестка, вона вступила в монастир і була навіть настоятелькою Покровського жіночого монастиря в м. Полтаві. Сестра Петрової матері, Агафія, була черницею в тому ж Покровському монастирі. Покровський жіночий монастир у м. Полтаві був видатним українським монастирем свого часу — у ньому спасалися видатні українки. Прадід по матері був Мандя, відомий і багатий жид купець. Він охрестився зо всім своїм домом. Родина Манді була дуже релігійна по-православному. Звичайно, протопоп Іван Величковський свого часу року 1709 вижив у страхіттях Полтавської облоги, а ще страшнішу «московську жесточ» (жорстоке переслідування) по тому. Полтавська протопопія, за звичаєм того часу, була родовою Величковських, і її займали батько, дід і прадід о. Паїсія. «Прапрадід мій, — пише о. Паїсій у своїй автобіографії — по батькові був Симеон, знатний і багатий козак. А прадід, Лука Величковський, протопоп Пол тавський». Як пише сам о. Паїсій, прадід його по матері «був славний і багатий купець жидівського роду, прозваний Мандя, — він охрестився в Полтаві зо всім домом своїм. А дід — Григорій Манденко». Це дуже цікаве вияснення, бо, може, власне воно було причиною великого аскетичного самовглиблення в нашого Петра-Паїсія Велич-ковського, — біблійне самовглиблення. В 1726 році, коли Петрові було 4 роки, помер його батько. Полтавську протопопію трохи згодом, року 1730 посів старший брат Петра, Іван Величковський. Вихованням сина зайнялася його мати, Ярина, з роду Манденків, дід якої, Мандя, був жидом. Свій ідеалізм та аскетизм малий Петро унаслідував у значній мірі від своєї матері.
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan