Фёдор Михайлович Заглинский g. 1927 a. a. 1973?

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

1927 ganedigezh: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР

bugel: ♂ Анатолий Феодосиевич Заглинский [Заглинские]

eured: ♂ ? (Заглинська) [?]

1927 kristenadur: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР

< 1948 eured: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР, ♀ Анастасія Михайлівна Гончаренко [Гончаренки з Княжич] g. 6 C'hwevrer 1926 a. a. 20 C'hwevrer 2015

1953 torr-dimeziñ: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР, ♀ Анастасія Михайлівна Гончаренко [Гончаренки з Княжич] g. 6 C'hwevrer 1926 a. a. 20 C'hwevrer 2015

1973? marvidigezh: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР

1973? douaridigezh: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР

Notennoù

Народився в селі Княжичі в родині громадян Української Республіки у складі Радянського Союзу, до Революції - реєстрових християн села Княжичі Остерського повіту Чернігівської губернії.

Побачив свою майбутню першу дружину Анастасію в колі родичів (родини мали спільних родичів). Був дуже діловий (працьовитий), як і його батько. За словами Анастасії, ще коли вона була підлітком він вже не давав їй проходу, не давав їй спілкуватися з іншими хлопцями. Врешті-решт піддавшись його настирності, Анастасія за нього вийшла, хоч спільні родичі її дуже відраджували, вказуючи на недобрий характер матері Федора, пророкуючи, що добра в цьому шлюбі їй не бачити. Так на жаль згодом і сталося. Федір же на це не сильно зважав, бо вона йому дуже подобалась, казав буквально "я її забрав, щоб ніхто не забрав".

Молоді оселились в сім'ї батьків Федора, разом зі свекрухою з її нелегким характером. Почали будувати власну хату. Федір пішов вчитися у ФЗУ. По якійсь причині почав прогулювати навчання і його за це заарештували, потрапив у Лук'янівську в'язницю. Коли дружина прийшла його провідати міліціонер запитав - чи тобі він справді потрібен, вона сказала - потрібен, тоді міліціонер його відпустив і сказав "ідіть". Невдовзі по тому Федора призвали в армію на 4 роки, це було десь у середині 1950х років.

Тут і почали проявлятися проблеми у родинних стосунках між Федором і Анастасією. Мати у листах йому повідомляла ("нацьковувала"), пишучи, що жінка за його відсутності спілкується з іншими чоловіками. В результаті він не витримав і написав до Анастасії, вимагаючи пояснень ("я тобою дорожив, а мені посторонній чоловік написав, що у тебе ухажор є") і інші слова, що дуже зачепило жінку, яка ні про що таке і подумати не могла. Цей лист став останньою краплею, Анастасія дуже образилися і написала йому у відповідь розгорнутого листа (2 аркуші у клітинку, мілким почерком) де пояснила ситуацію, в кінці написавши "живи, хай тобі Бог помагає, а мені немєдлєнно вишли розвод". Люди казали "аби він розумний був, так він би матері не послухав".

Федір же, повернувся, замість того, щоб помиритися, вчинив скандал і подав на розвод через суд, відсуджуючи собі ледве не все спільне майно (в першу чергу побудовану спільною працею і коштами хату). Батько, родичі і інші люди радили йому цього не робити, кажучи що потім він про це буде дуже жаліти, що так негарно повівся з своєю жінкою - на жаль згодом так і сталося. Навіть суддя під час суду і той привселюдно висловив здивування, що такій гарній жінці, такий дурень попався.

Врешті решт суд присудив хату на користь Федора, а Анастасія повернулась до своєї родини, де їй брат на старому, батьківському родинному дворищі виділив землю і почала спочатку, сама, будувати власну хату. Тяжко переживши цю історію більше не хотіла виходити заміж, лише набагато пізніше, на початку 1970х років вийшла заміж за вдівця з іншого села.

Спочатку довго ображався на колишню жінку, одружився з іншою, яку порадила мати. Але життя з нею не склалося, адже взяв її більше не з любові, а з розрахунку, та й вона не сильно старалася про нього піклуватись. Врешті решт з нею розійшовся і залишився сам. Почав багато випивати. Не раз і не два намагався повернутись до Анастасії, просив і молив багато разів, стверджуючи, що "тільки з нею і бачив щастя". Але вона хотіла вже більше з ним мати ніяких спільних справ. Всі родичі були в курсі їхніх стосунків, жаліли обох, не раз змушені були забирати Федора, який напивався, приходив і влягався попід забором у Анастасії.

Помер хворим, самотнім і недоглянутим у 1970х роках.

+ + +

Упокой, Боже, раба Твого Федора і учини його в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan