Никифор (Микифор, Ничипір) Петрович Білецький-Носенко a. a. 1761

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

bugel: ♂ Петро Микифорович Білецький-Носенко [Білецькі-Носенки]

bugel: ♀ Пелагія Микифорівна Білецька-Носенко [Білецькі-Носенки]

bugel: ♀ Параска (Параскева) Никифорівна Білецька-Носенко (Нельговська) [Білецькі-Носенки]

bugel: ♂ Семен Никифорович Білецький-Носенко [Білецькі-Носенки]

servij milourel: військовий товариш Прилуцького полку

eured: ♀ Пелагея (Параска) Семеновна Слюз (Билецкая-Носенко) [Слюзы]

< 1733 servij milourel: бунчуковий товариш

1738 - 1761 servij milourel: Прилуцький полковий осавул

1761 marvidigezh:

1761 servij milourel: абшитований полковий суддя

Notennoù

Учасник польського походу (1733).

БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ

– козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що походив від правобереж. шляхтича Івана Білецького (р. н. невід. – перед 1665). Іван був одружений з сестрою прилуцького полкового писаря Семена Раковича Анастасією (р. н. невід. – 1721), яка після його смерті вдруге вийшла заміж – за прилуцького полк. (1708–14) і генерального суддю (1714–15) Івана Яремовича Носа. Нащадки від шлюбу Анастасії з Білецьким приєднали до свого прізвища родове ім’я вітчима та стали зватися Б.-Н. Пасерб Івана Носа – Іван Іванович Б.-Н. (р. н. невід. – 1709) посідав уряд сотника сребрянського (1680), онук – Петро Іванович (р. н. невід. – 1734) – прилуцького полкового хорунжого (1709, 1720–24), прилуцького полкового сотника (1724–33) та прилуцького наказного полк. (1728–29), правнук – Никифор Петрович (р. н. невід. – 1761) – прилуцького полкового осавула (1738–61). З цього роду походить і відомий педагог, етнограф та письменник Павло Петрович Білецький-Носенко (1774–1856).

• http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Biletski_Nosenko_rid&abcvar=2&bbcvar=11

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan