Петро Львович Деркач g. 1817 a. a. 2 Ebrel 1887
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
| Lignez | Деркачі |
| Reizh | gourel |
| Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Петро Львович Деркач |
| Kerent
♀ Екатерина Ивановна Максимович (Деркач) [Максимовичи] g. 1789 a. a. 13 Du 1864 ♂ Лев Павлович Деркач [Деркачи] g. 1780 a. a. 10 Eost 1867 | |
Darvoudoù
1817 ganedigezh:
2 Ebrel 1887 marvidigezh:
Notennoù
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
Маємо дані, що у другому скликанні Золотоніського земського зібрання (1867–1870 рр.) із 50 гласних 23 були представниками дворянства, 16 – козаками, 6 – селянами-власниками, 4 – купцями і 1 – священик. На цей час обов’язки повітового предводителя Золотоніського дворянства тимчасово виконував титулярний радник Яків Максимович Деркач, який змінив на цій посаді Олександра Миколайовича Маркевича, а головою повітової земської управи був ротмістр Василь Іванович Гінц, членами земської управи працювали підполковник Петро Львович Деркач та капітан гвардії Іван Васильович Товбич.
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan
