Ольга Юріївна Тютюнник g. 1918 a. a. 1932?
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
Lignez | Тютюнники |
Reizh | benel |
Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Ольга Юріївна Тютюнник |
Kerent
♂ Юрій Йосипович Тютюнник [Тютюнники] g. 20 Ebrel 1891 a. a. 20 Here 1930 |
Darvoudoù
1918 ganedigezh:
1932? marvidigezh:
Notennoù
"1918-го Юрій Тютюнник одружився з учителькою Вірою Левицькою. Познайомився з нею ще під час служби у Сімферополі. Невдовзі народилася донька Ольга. У Першому Зимовому поході Армії УНР родина весь час була з ним.
У квітні 1920 року в селі Вільшанці на Вінниччині представниця Червоного Хреста Олена Федак-Шепарович була свідком такої ситуації: "З'являється отаман (Тютюнник. - "Країна"), на нього напали більшовики на квартирі - стріляли прямо крізь вікна. Чудом спас себе і жінку. Донечку виніс вірний козак Панас. Речі й усе, що мали, пропало. Одержуємо наказ виїжджати - ніхто не знає куди. Відчуваємо голод. Якийсь козак ходить поміж підводами й просить шматок хліба, бо улюблена всіма Оля, донечка отамана, плаче з голоду".
Навесні Юрій залишає родину в Снятині, сучасний райцентр на Івано-Франківщині, та їде до Румунії організовувати звідти антибільшовицьку боротьбу в Україні. "Юрусенька, любий, милий, приїзжай якнайшвидше, бо такий мене охоплює страшний сум, що трудно сказати, - писала чоловікові туди Віра Андріївна 24 квітня 1923-го. - Будь здоров, будь обережним від тих більшовицьких банд. Хай Бог тебе милує, цілуємо тебе - твої Віра, Оля і Галя"
Дружина Тютюнника зверталася до керівництва ОДПУ та прокурора Верховного суду СРСР, що її чоловік ніякої "соціальної небезпеки не становить". "Я і моя сім'я приречені на голод", - писала Віра Андріївна. Та додому Юрій Тютюнник більше не повернувся. Остання згадка про його дружину і доньок - 1932 року. Вони тоді жили на станції Кущівка Північно-Кавказького краю. Далі їхній слід губиться."
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan