Мария ? (Хотынская)

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

ganedigezh: Замшаны, Датынская волость, Ковельский уезд, Волынская губерния, Российская империя

eured: ♂ Адам Петрович Хотынский [Хотынские] g. 1896 a. a. 1976

1928 bugel: ♀ Ірина Адамівна Хотинська [Хотинські] g. 1928

1929 bugel: РСФСР, СССР, ♀ Зинаида Адамовна Хотынская [Хотынские] g. 1929 a. a. 1953

Notennoù

Дід Адам, на той час ще молодий і здоровий чоловік, незабаром одружився вдруге. Він узяв молоду гарну бездітну вдову із с. Глухів. На фотографії 1939 року вона ще досить вродлива молодиця. Звали її Марія, думаю, що й мене назвали на її честь. Баба наша була добра, ми всі її любили і вважали рідною. Вона була спокійна, розважлива і мудра жінка, з нею хотілося порадитися, попросити допомоги. З дідом вони були дуже різні за характером, але саме це стало запорукою їх сімейної злагоди. Свою другу дружину дід беріг, вона знала кухню і дітей. Важкими роботами в полі займалися дід Адам і дорослі діти. Чомусь сім’я діда Антона не сприйняла її. Мабуть, їм було психологічно важко змиритися з тим, що місце Євдокії зайняла інша жінка. Жили в одній хаті дві сім’ї, було тісно, доводилося спати на підлозі. Харчувалися окремо.

...

Дід хотів жити в Ковелі, поруч із сином. Баба ніяк не хотіла переїжджати, в неї у Лєнінськ-Кузнецькому з’явилися подружки, їй подобався уклад життя сибіряків, вона звикла до чаювання і чистоти. Але основною причиною, чому баба не хотіла повертатися, — була могила її нещасної донечки Зіни, яка там знаходилась. Зіна перед смертю не разказала: «Ви поїдете, а я залишуся тут сама, не буде кому доглянути мою могилу». Так і сталося. Але дід наполіг, купив у Ковелі частину старої хати на дві сім’ї і незабаром з дочкою, зятем, онуками і дружиною переїхав до Ковеля.

• http://fondvolyni.com.ua/book/kniga.pdf

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan