Надежда Константиновна Кибальчич g. 8 Mae 1878 a. a. 19 Gwengolo 1914
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
Lignez | Кибальчичи |
Reizh | benel |
Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Надежда Константиновна Кибальчич |
Kerent
♀ Надія Матвіївна Наталка Полтавка Симонова (Кібальчич) [Симонови] g. 1856 a. a. 1918 | |
Wiki-pajenn | wikipedia:uk:Кибальчич Надія Костянтинівна |
Darvoudoù
8 Mae 1878 ganedigezh:
19 Gwengolo 1914 marvidigezh:
Notennoù
Кибальчич, Надія Костянтинівна (8.05.1878 р., м.Ясногород Житомирської області - 19.09.1914 р. м.Кагарлик Київської області), українська поетеса, прозаїк.
У золотавому промінні італійського сонця міниться море, хлюпочуть хвилі перед очима української письменниці Надії Кибальчич. Вона сидить сумна і самотня, чекаючи звістки з рідної України. Щоправда, вимушене перебування на італійській землі вже кінчається - одужує чоловік, і вони знову повернуться на Полтавщину. Народилася Н. К. Кибальчич в містечку Ясногород на Житомирщині в письменницькій родині. Дід її по матері - відомий фольклорист і письменник Номис (М. Т. Симонов). Виступала в літературі із спогадами, нарисами, оповіданнями і п'єсами й мати Надії Костянтинівни - Надія Матвіївна Кибальчич (псевдонім Наталка Полтавка). Хрещеною матір'ю дівчинки була письменниця Ганна Барвінок (О. М. Білозерська-Куліш). Отже виховувалася Надія Кибальчич у добрих патріотичних традиціях роду Симонових Білозерських. В 1894 році майбутня письменниця закінчила Лубенську гімназію і одружилася з лікарем Козловським. За свої демократичні переконання вона зазнала матеріальних нестатків. Її разом з чоловіком заарештовували, кидали до тюрми. Перебування у в'язниці підірвало здоров'я її чоловіка. В 1905 році його вдалося вивезти на лікування до Італії. Тут подружжя пробуло понад п'ять років. Друкуватись Надія Кибальчич почала з 1899 року. В журналах та альманахах з'явилися її віршовані твори. Під впливом Лесі Українки, з якою вона перебувала в дружніх стосунках, Н. Кибальчич висловлює в окремих своїх поезіях надію на визволення трудящих від соціального гніту. Після повернення з-за кордону Н. Кибальчич оселяється на Київщині, пише ряд поезій, оповідань, спогадів-вражень про італійське життя. 1913 року виходить у світ перша збірка віршів під назвою "Поезії", а через рік книжка оповідань. Тематика творів Надії Кибальчич досить різноманітна. Її хвилювала соціальна нерівність і незахищеність, а особливо доля дитини. Надія Костянтинівна тонко відчувала природу і опоетизовувала її. Найвідоміший твір Надії Кибальчич для дітей - казка "Спогади кота Сивка". З цієї казки, а також з оповідання "Як я колись й собі хотіла писати історію" діти дізнаються багато цікавого про життя тварин, їхню поведінку. Письменниця переконує нас в тому, що кожна жива істота, кожна тварина має свою вдачу, свої звички, особливості й потребує не лише їжі й тепла, а й ласки, уваги, любові. Ідеал письменниці - гармонія природи, живого світу і людської душі. Довгі роки твори Надії Кибальчич не перевидавалися, а тому й невідомі. Лише зараз, у час відродження української культури, вони повертаються до нас
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan
eured: ♂ Пантелеймон Олександрович Куліш
marvidigezh: 23 Mezheven 1911, Российская империя