Євгеній Петрович Ангел g. 1897 a. a. 1919
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
| Lignez | Ангели |
| Reizh | gourel |
| Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Євгеній Петрович Ангел |
| Kerent | |
| Wiki-pajenn | wikipedia:uk:Ангел_Євген_Петрович |
Darvoudoù
1897 ganedigezh: Власівка, Чернігівська губернія, Російська імперія
1919 marvidigezh: УНР
Notennoù
А́нгел Євген Петрович (*1897 — †1919) — український отаман, один з керівників повстанського руху проти більшовиків у 1918—19 роках на Чернігівщині та Сумщині.
Народився у 1897 році в с. Власівка Чернігівської губернії. Предки отамана Ангела були болгарами, а його батько служив єгерем у садибі чернігівського поміщика Василя Тарновського.
Євген Ангел учився в кадетському корпусі і міністерському училищі, а також закінчив школу прапорщиків. Був учасником Першої світової війни. У царській армії дослужився до поручика.
У 1918 році Ангел організував загін «Червоний курінь смерті», чисельністю близько п'яти тисяч чоловік. Він воював з більшовиками і захищав права селян, обманутих радянською владою.
Бійці «Червоного куреня смерті» піднімали селян Чернігівщині та Сумщині на боротьбу з Червоною армією. Вони громили радянські виконкоми, роззброювали міліцію, руйнували залізничну колію і телефонний зв'язок.
Загони Ангела, які складалися в основному з колишніх бійців Чорноморської дивізії, координували свої бойові дії проти Червоної Армії з командуванням Армії Української Народної Республіки.
У 1919 році отаман Ангел за підтримки отамана Зеленого вступив у бій з чекістами і червоною кавалерією, після чого відійшли за Київ. Потім добрели до Житомирщини, вступили в бій з червоноармійцями між Бердичевом і Козятином. Там отаман Ангел потрапив до рук чекістів. Наприкінці 1919 року його розстріляли. Через кілька років було репресовано його рідного брата Олександра, а племінник змушений був, під тиском більшовиків, змінити своє «бандитське прізвище».
У спогадах К.Туркала є епізод, що 21 року автор перебував у в'язниці з отаманом Ангелом, називаючи його "Олександр Грудницький, студент університету, 28 років". Ймовірно, мемуарист плутає Ангела із його братом.
...
Кілька років тому в село Власівка приїхала з російського міста Тюмень племінниця отамана Маргарита Олександрівна Орлова. Вона відтворила історію народження та дитинства отамана. Зі слів Орлової відомо, що власник качанівського палацу, поміщик Василь Тарновський у другій половині 19 століття привіз із Болгарії Петра Микитовича Ангела. Згодом Петро Микитович одружився з Клавдією Іванівною. Він служив ключником і єгерем у качанівському маєтку, яким володіли Василь Тарновський і Павло Харитоненко. У родині Ангела було понад 12 дітей. Майбутній отаман Євген Ангел був другою дитиною.
Від семирічного віку Євген перебував на Північному Кавказі у рідної тітки. Там навчався в кадетському училищі. Повернувшись додому, відвідував Ічнянське міністерське училище. 1914 року проходив підготовку в школі прапорщиків. 1915 року Євген Ангел добровільно пішов на фронт. У царській армії дослужився до поручика. 1918 року він примкнув до отамана Симона Петлюри. 21-річний Євген організував загін «Курінь смерті» чисельністю близько п’яти тисяч осіб. Він воював проти більшовиків, денікінців, брав участь у повстанні проти гетьмана Скоропадського. Тоді ж Євген став офіцером армії УНР.
Український письменник, емігрант Володимир Винниченко вважав Євгена Ангела звичайним розбійником. Письменник звинувачував отамана і його вояків у тому, що вони зупиняли паровози, виганяли з вагонів євреїв, жінок, дітей і відбирали у них майно.
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan
