Опанасій Олексійович Заруцький a. a. 1722?

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

bugel: ♂ Опанасійович Заруцький [Заруцькі]

bugel: ♀ Євфимія Опанасівна Заруцька (Величковська) [Заруцькі] a. a. 1730?

bugel: ♂ Андрій Опанасійович Заруцький [Заруцькі] a. a. 12 C'hwevrer 1733

eured: ♀ Параскева Костянтинівна Пригара (Заруцька) [Пригари]

1722? marvidigezh: Область Війська Запорізького, Російська імперія

Notennoù

За твердженням А. М. Лазаревського, Протопопівка була «поселена в кінці XVII століття, протопопом Афанасієм Заруцьким». Афанасій Олексійович Заруцький був новгород-сіверським протопопом з 9 липня 1692 по день своєї смерті, яка настала на початку 20-их років XVIII століття. Він народився наприкінці 1660-их років у місті Глухові, в сім'ї Олексія Богдановича Заруцького, глухівського отамана і новгород-сіверського протопопа. Після закінчення Києво-Могилянського колегіуму або польської школи Афанасій Олексійович якийсь час проживав у Глухові та в 1687–1688 рр. написав «Книжицу на похвалу превысокого имени пресветлейших и державнейших великих государей и великой государыни благоверной царевны, их царского пресветлого величества, и на расширение славы всего их монаршего Российского царствия». Проте вона так і не була видана.

Розчарувавшись в літературній діяльності, А.ф. Заруцький одружився з Парасковією Костянтинівною Пригарою (? — 1734), дочки багатого новгород-сіверського міщанина Костянтина Халімоновича Пригара, отримав за неї в придане «землі Знобівські, між річками Свига, Знобівка і Люткою лежачі», «заселив їх і зробився найзначнішим багачем», а 9 липня 1692 був призначений новгород-сіверським протопопом. Працюючи на вказаній посаді, він досяг успіху в проповідницької діяльності та 12 листопада 1708 р. виступив в глухівській соборній церкві з викривальною проповіддю проти Івана Мазепи, в якій «красномовно зобразив його зрадницькі справи і виправдав накладене на нього церковне прокляття». Петру І сподобалася проповідь Заруцького, і 13 листопада 1708 він видав йому підтвержувальну грамоту на ряд володінь у Новгород-Сіверському та Глухівському повітах Чернігівської губернії, в тому числі і на слобідку Протопопівка, яка була поселена Афанасієм Заруцький за кілька років до зазначеного часу на місці однієї з буд, що належали його тестю Костянтину Пригарі.

Точний час заснування Протопопівка невідомий. Однак якщо виходити з того, що вона була названа по чину засновника, а чин новгород-сіверського протопопа Афанасій Заруцький отримав 9 липня 1692 р., то можна припустити, що Протопопівка була поселена після зазначеної дати і до 1700 року.

7 січня 1709 Протопопівка була закріплена за Афанасієм Заруцьким універсалом гетьмана Скоропадського, а 24 лютого 1710 р. підтверджена царською грамотою. Після смерті А. О. Заруцького, Протопопівка в 1723 році відійшла до його сина Андрію Заруцького, священика соборної Успенської Новгород-Сіверської церкви, який по ревізії 1723 володів в ній 7 дворами і 14 хатами.

12 лютого 1733 Андрій Заруцький помер. Після його смерті Протопопівку успадкували дві його доньки: Ганна Андріївна Заруцька, яка була замужем за Гнатом Опанасовичем Томилівським, священиком Новгород-Сіверської соборної церкви, і Парасковія Андріївна Заруцька, яка знаходилася в шлюбі з новомістським сотником Андрієм Тимофійовичем Сілевичем.

• http://uk.wikipedia.org/wiki/Лісне_(Середино-Будський_район)

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan