Анастасія Петрівна Шевченко (Довга) g. 7 Genver 1903 a. a. 1 Genver 1990 - Taolenn an diskennidi

Eus Rodovid BR

Den:201212

Ezhomm en deus hor servijer eus kalz loazioù evit diskwel gwezennoù bras. Setu perak ne c'hall gwelout an arvererien dizanv nemet 7 remziad diagentidi ha 7 remziad diskennidi en ur wezenn. Ma vennit gwelout ul lignez a-bezh hep enskrivadur, ouzhpennit an testenn ?showfulltree=yes e dibenn chomlec'h URL ar bajenn-mañ. Mar plij, ne lakait e neblec'h all ebet ul liamm eeun ouzh ur wezenn a-bezh.

1_1/1 <?+?> ♀ Анастасія Петрівна Шевченко (Довга) [Шевченки з Капустинець]

ganedigezh: 7 Genver 1903, Капустинці, Капустинська волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
eured: <1> ♂ Антон Андрійович Довгий (Довгий з Шрамківки) [Довгі з Капустинець] g. 11 Gouere 1903 a. a. 7 Genver 2004
kristenadur: 7 Genver 1903, Капустинці, Капустинська волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
marvidigezh: 1 Genver 1990, Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область, УРСР, СРСР
douaridigezh: 2 Genver 1990, Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область, УРСР, СРСР

Зображення:SimjaBublykiv-1926.jpg

Після смерті матері, Марти Андріївни у 1918 році, її батько Петро одружився вдруге і привів у сім'ю мачуху, а Анастасія натомість стала жити у сім'ї своєї тітки Єлизавети, рідної сести матері, у сім'ї Бубликів. Тітка Єлизавета, яка дуже хотіла дочку, але Бог давав їй лише синів, її дуже любила, як рідну дочку.

На сімейному фото сім'ї Бубликів 1926 року стоїть в центрі поряд з тіткою і подругою Мартою.

Близько 1926 року виходить заміж за Антона Андрійовича Довгого і переходить жити в хату до його батьків, досить заможних реєстрових козаків. В цей час народжується дочка.

У 1929 році стала хрещеною своєї двоюрідної племінниці Анастасії, дочки двоюрідного брата Якова Бублика. Через деякий час після цього у зв'язку з новим призначенням Антона сім'я переїзджає в Шрамківку. Деякий час знімають хату на Іванівці у Журавлів, потім поряд у Омельченків. Син Омельченків згодом ходив в школі в один клас з дочкою Анастасії.

В 1933-1934 рр. проживають у селі Кононівка, де чоловік працює головою колгоспу, а потім головою кирпичного заводу. Згодом під час арешту в 1938 році Антона звинуватять в тому, що він "покупал для работников кирпичного завода зерно на базаре".

Потім поселяються знову ж таки на Іванівці у Петра Лєвого, поряд з попереднім помешканням у Омельченків. Знімають невелику хату з одної кімнати і сіней. Саме в цій хаті в 1934 році народжується син Микола.

Була неграмотною. В кінці 1930х ходила на курси лікбезу, вже починала читати, але через побоювання, що через ці курси завалиться хатнє господарство (саме стався прикрий випадок - загинула корова), кинула курси і більше до навчання не поверталась.

У 1938 році заарештовують чоловіка, звинуваючуючи у зложиванні службовим становищем у 1933-1934 рр. ("покупал для работников кирпичного завода зерно на базаре"), домовилась через охоронця тюрми в Драбові - Антона вдалось випустити в обмін на породисту собаку, яка до цього була у сім'ї.

Під німецько-єврофашистської оккупації після арешту чоловіка ходила в Кононівку і по всьому селу збирала підписи, що чоловік не зловживав службовим становищем, коли працював головою колгоспу у 1933-1934 рр. Зіграв свою роль також батько одного з поліцаїв, який сказав сину, щоб Антона відпустили.

Практично все життя саме вона займалась хатнім господарством - виховання дітей, приготування їжі, прання, домашня худоба і робота на землі. Чоловік до домашнього господарства майже не мав діла.

+ + +

Упокой Боже Анастасію і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

2

2_1/2 <1+1> ♀ Галина Антонівна Довга (Волосенкова) [Довгі з Шрамківки]

ganedigezh: 18 Gouere 1926, Село Капустинці, Округа Ковалівська, Округа Прилуцька, Область Харківська, Господарство Українське, Союзне Господарство
eured: <2> ♂ Микола Іванович Волосенків [Волосенківи] g. 10 Mae 1925 a. a. 15 Meurzh 1978
marvidigezh: 10 Eost 2017, Город Київ, Господарство Українське

Народилася 18 липня 1926 року у день пам'яті святого Сергія Радонізького у Капустинцях, у родині простого козака-українця Антона Андрійовича Довгого (згодом довгожителя, блаженного діда Антона зі Шрамківки) і його жінки, козачки Анастасії Петрової з роду Шевченків. Батько був партійний, тому враховуючи суспільну обстановку тих часів, а також власний світогляд дитину вирішив не хрестити, хоча і він і дружина зростали в православних сім'ях християн-степовиків з діда-прадіда, були нащадками старих козацьких родів регіону.

- - В 1928-1934 рр., жила з батьками у селі Кононівка, у 1932-1933 рр. її батько виконував обов'язки голови колгоспу. - - В 1930-1940х жила разом з батьками у селі Шрамківка. Пережила в селі гітлерівську окупацію, згадувала як збиралася похреститися, бо серед дітей ходили розмови, що "хто нехрещений - того німці будуть убивать як євреїв", але якось обійшлося, похрестилася лише в 1990х. - - В 1940-1950х жила на Камчатці. В 1950х поселилася в Києві. - - Прожила непросте, але багато в чому щасливе і радісне, мирне, трудове життя, працювала бухгалтером. Виховала дітей, діждалася онуків і правнуків. Добрим словом згадувала рідних і близьких, батьків і братів, в т.ч. свого батька, блаженного довгожителя і свідка епохи діда Антона зі Шрамківки і його співбесідника, блаженного діда Якова з Капустинець. - - В 1990х рр. коли лежала в лікарні була охрещена по-православному обряду, визнавши таким чином свою приналежність до Церкви Христової і отже до тої української світоглядної козацько-християнської традиції, у якій віками виховувались і зростали її діди-прадіди, трудові і бойові козаки-християни Подніпров'я до якої вона в тій чи іншій мірі, явно чи неявно була долучена все своє життя. - - О 10.00 9-го серпня (в день пам'яті святого Пантелеймона Цілителя) їй стало погано з сердцем. Викликали швидку допомогу. Відійшла у вічність по дорозі до лікарні, близько 1-ї години ночі. - - Поминається в православних храмах і монастирях, разом зі своїми батьками і родичами, в т.ч. блаженними дідом Антоном і дідом Яковом.

+ + +

- Упокой Боже Галину і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія

4_2/2 <1+1> ♂ Микола Антонович Довгий [Довгі з Шрамківки]

ganedigezh: 27 Kerzu 1933?, Село Шрамківка, Драбівський район, Харківська область, УСРР, СРСР
eured: <3> ♀ Павлина Арефьевна Качан [Качаны]
marvidigezh: 5 Gouere 2009, Область Київська, Господарство Українське, за словами сестри вчинив самогубство (повісився), через страшні болі (рак)
douaridigezh: 7 Gouere 2009, Північне Кладовище Города Києва, Город Київ, Господарство Українське

Офіційна дата народження в документах записана 1 січня 1934 року. Насправді народився на 3-4 дні раніше. Народився і провів дитинство у селі Шрамківка.

В молодості захоплювався футболом, виступав за футбольну команду села Шрамківка, приймали участь у змаганнях Драбівського району і Черкаської області.

Все життя працював по робочим спеціальностям, одне з останніх місць роботи - електрозварювальник. Жив у Києві. Одружився. Через деякий час після того як народилась перша дитина, посварився з жінкою і став жити окремо. Потім помирилися і деякий час знову жили разом - народилась друга дитина. На жаль знову посварилися і розійшлися.

Випивав і багато палити. В дитинстві і юності практично не пив, за спогадами родичів сильно помінявся в цьому плані після того як побував на заробітках на півночі, в РРФСР. Ймовірно це стало однією з причин хвороби ніг (проблеми з венозними судинами). Зробив операцію, але хоч лікарі і попереджали - палити не кинув, мотивуючи тим, що "не можу кинуть курить". Дуже сильно боліли ноги, так що майже не міг ходити. Врешті-решт, через сильні болі в ногах не витерпів і наклав на себе руки. Так і помер нехрещеним, як і багато людей його епохи, яких батьки, нерідко далекі від релігії виховували жити по правді і робити добро, але далеко не завжди розповідали про Бога і життя вічне. Враховуючи ці обставини, поминання здійснюється у домашній молитві, згідно поради Льва Оптинського (Взыщи, Господи, погибшую душу раба Твоего Николая: аще возможно есть, помилуй. Неизследимы судьбы Твои. Не постави мне в грех молитвы сей моей, но да будет святая воля Твоя)

Висловлював бажання бути похованим на кладовищі у Шрамківці, поряд з могилами батьків, але обставини склалися так, що був похований на Північному кладовищі під Києвом. На могилі поки що немає ні хреста ні пам'ятника.

+ + +

Знайди Господи, загиблу душу раба Твого Миколая: якщо можна, помилуй. Неізслідимі судьби Твої. Не постав мені у гріх молитви цієї моєї, але хай буде свята воля Твоя

3_3/2 <1+1> ♂ Юрій Антонович Довгий [Довгі]

ganedigezh: 1 Eost 1945, Село Шрамківка, Округа Драбівська, Область Харківська, Господарство Українське, Союзне Господарство
kristenadur: Город Київ, Господарство Українське
eured: <4> ♀ Глюза (Довга) [Глюзи] , Товстий Ліс, Чорнобильський район, Київська область, УРСР, СРСР
marvidigezh: 27 Eost 2005, Город Київ, Господарство Українське

Народився і провів дитинство у селі Шрамківка.

Закінчив училище в Шполі, потім забрали в армію. Потім вчився в індустріальному технікумі, чи закінчив невідомо.

Чудово танцював. Міг станцювати все що завгодно. Зі своєю майбутньою жінкою познайомився біля танцплощадки в Пушкінському парку в Києві, 9 травня 1971 року. Розсписались у селі Товстий Ліс, звідки родом були її батьки, 12 грудня 1971 року.

Потім жив і працював у Києві по робочим спеціальностям, в т.ч. числі переважну частину життя - сантехніком у ЖЕКу. Після одруження треба було шукати власне житло і йому люди підказали, що його дають працівникам ЖЕКів, сантехнікам і двірникам. Він з 1973 року влаштувався в ЖЕК сантехніком, невдовзі отримав квартиру і пропрацював на цій роботі все своє життя.

Цікавився танцями, піснями, а також полюбляв дивитись перегони і робити ставки на Київському іпподромі, де деякий час підробляв разом з дружиною.

За спогадами рідних серед його улюблених пісень була зокрема "Ленин всегда живой, Ленин всегда с тобой", яку любив слухати і наспівувати.

Часом приїзжав з жінкою до батьків у село, поспілкуватись, помогти по хазяйству тощо. Вдома з батьками спілкувались місцевою мовою, шрамківським суржиком, вдома в Києві з жінкою - переважно російською.

Захворів на рак шлунку. Маючи батька-довгожителя дуже хотів прийняти участь у святкуванні його сторіччя, але не склалося - на той час вже лежав у лікарні. Помер і похований в Києві.

У спогадах рідних залишився як добра, чуйна і товариська людина.