Дмитрій Павлович Капніст g. 5 Mezheven 1878 a. a. 6 Gouere 1926 - Taolenn an diskennidi

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Den:240603
Jump to: navigation, search
Ezhomm en deus hor servijer eus kalz loazioù evit diskwel gwezennoù bras. Setu perak ne c'hall gwelout an arvererien dizanv nemet 7 remziad diagentidi ha 7 remziad diskennidi en ur wezenn. Ma vennit gwelout ul lignez a-bezh hep enskrivadur, ouzhpennit an testenn ?showfulltree=yes e dibenn chomlec'h URL ar bajenn-mañ. Mar plij, ne lakait e neblec'h all ebet ul liamm eeun ouzh ur wezenn a-bezh.
11/1 <?+?> Дмитрій Павлович Капніст [Капністи]
ganedigezh: 5 Mezheven 1878
titl: граф
eured: <1> Ольга Фёдоровна Бантыш (Капнист) [Бантыши] g. 3 Meurzh 1896 a. a. 20 Gwengolo 1943
marvidigezh: 6 Gouere 1926
Юрист. В 1907-1910 товарищ председателя Тамбовского окружного суда. С 1910 предводитель дворянства Золотоношского уезда Полтавской губернии. Депутат четвертой Государственной думы (1912).

Капнист Дмитрий Павлович (5 июня 1879 — 6 июля 1926). Из дворян Полтавской губ., землевладелец (на 1912 — 200 дес. земли); владел также домом с усадьбой в Ялте. По окончании юридического факультета С.-Петербургского университета с 1903 служил по Министерству юстиции. В 1907—1908 товарищ прокурора Тамбовского окружного суда. С 1910 — предводитель дворянства Золотоношского уезда Полтавской губ. Титулярный советник. Член IV Думы, октябрист, после раскола фракции вошел во фракцию земцев-октябристов. 1 марта 1917 назначен Временным комитетом Государственной думы комиссаром над Министерством внутренних дел. С 8 марта — председатель Особой комиссии по ликвидации Главного управления по делам печати (комиссар Временного правительства по делам печати). Умер в Париже.

У 1910 році предводителем повітового дворянства був надвірний радник Микола Олександрович Лесеневич, який до цього у 1904–1909 роках служив земським начальником 5-ї дільниці (В. Хутірська волость, Безпальчівська, Драбівська волості). А після нього впродовж майже 7 років цю посаду обіймав граф Дмитро Павлович Капніст, онук відомого декабриста Олексія Васильовича Капніста. Один з його синів — Павло Капніст (1842–1904) – керував канцелярією Міністерства юстиції царського уряду, з 1877 року був прокурором Московської судової палати. У 1880–1895 роках служив опікуном Московського учбового округу, був сенатором.

Блискучу кар’єру зробив і Д.П. Капніст, який народився 5 червня 1879 року. В 1903 році по закінченні юридичного факультета С.-Петербурзького університету він поступив на службу в Міністерство юстиції, а в 1907–1908 роках був товаришем прокурора Тамбовського окружного суду. Мав чин титулярного радника. У 1912 році Д.П. Капніст був обраний депутатом IV Державної думи, де входив до фракції так званих “октябристів”, а згодом став лідером цієї фракції. 1 березня 1917 року Тимчасовим комітетом Держдуми він був призначений комісаром над Міністерством внутрішніх справ, а з 8 березня — головою Особливої комісії з ліквідації Головного управління у справах друку (комісар Тимчасового уряду у справах друку).

Тривалий час свою депутатську діяльність граф Д. Капніст поєднував із діяльністю на посаді повітового предводителя Золотоніського дворянства. Уперше на цю посаду він був обраний у 1910 році. У 1913 році обов’язки предводителя тимчасово виконував Дмитро Дмитрович Косюра, а потім на цій посаді знову згадується Д.П. Капніст.

Очевидно, більшу частину часу він мешкав у Санкт-Петербурзі, але часто бував і на Золотоніщині, де в нього було 200 десятин землі і родовий маєток у селі Вознесенське. Принаймні, матеріали Золотоніського земського зібрання свідчать про те, що Д.П. Капніст брав активну участь у роботі земських органів і користувався значним авторитетом серед гласних повіту. 16 листопада 1916 року вони висловлювали подяку графу Капністу за його патріотичну позицію у Державній Думі і за захист проекту про волосні земства. З цих матеріалів також видно, що Д.П. Капніст був прихильником ліберальних реформ: він підтримував розгляд у законодавчому порядку пропозицій Золотоніського земства щодо звільнення від військової повинності голів та членів земських управ і пропозицію щодо надання земствам права вибирати до складу управ осіб, які не мали установленого майнового цензу...

На жаль, усі ці заслуги були перекреслені більшовицьким переворотом, що стався у жовтні 1917 року. Під час громадянської війни граф Д.П. Капніст змушений був емігрувати до Франції і помер у Парижі 1926 року. Його ж родовий маєток у селі Вознесенське, в якому був великий парк і красивий, схожий на палац, двоповерховий дім із 42 кімнатами та багатою бібліотекою, був розграбований і спалений місцевими селянами. Після цього родина Капністів назавжди втратила зв’язок із Золотоніщиною і вже більше до неї не поверталася. Відомо, що син Д.П. Капніста Олексій (1916–1993) жив у Франції й був віце-президентом Об’єднання закордонних товариств страхування проти пожежі. Похований на кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа, де знайшли свій останній спочинок і багато інших представників українського та російського дворянства, яким після 1917 року не знайшлося місця на рідній землі.

2

21/2 <1+1> Алексей Дмитриевич Капнист [Капнисты]
ganedigezh: 1916
marvidigezh: 1993, Париж, Франция
Граф. Во Франции был вице-президентом Объединения зарубежных обществ страхования против пожара. Похоронен на кладбище Сент-Женевьев-де-Буа. Жена урожденная СМИРНОВА (ее отец был капитаном корвета русского императорского флота, дед - священником русского посольства в Париже).

Відомо, що син Д.П. Капніста Олексій (1916–1993) жив у Франції й був віце-президентом Об’єднання закордонних товариств страхування проти пожежі. Похований на кладовищі Сен-Женев’єв-де-Буа, де знайшли свій останній спочинок і багато інших представників українського та російського дворянства, яким після 1917 року не знайшлося місця на рідній землі.

Views
Ostilhoù personel
Enklask araokaet