Иван Владимирович Ольгердович (Бельский) g. 1380? a. a. 1450? - Taolenn an diskennidi

• http://ru.wikipedia.org/wiki/Бельские_(Гедиминовичи)

Вдалося простежити серед канівського козацтва представників старовинних боярських родин Київщини і Канівщини: Потаповичів, Чайок, Черевчеїв, Морозів. Ще у 1572 р. братаничева бояр Потаповичів (донька брата — племінниця [980, 125]) Милохна Михайлова Морозова продала їм свою частину Жердева. Можливо, хтось із родини Потаповичів був одружений з вдовою московського боярина Михайла Яковича Морозова княжною Євдокією Іванівною Ольгердович Володимирович (Бєльською) і усиновив її дітей від попереднього шлюбу [922, 150].

Дев'ять представників родини Морозів записані до реєстру 1649 р.: козак сотні Климова Іван Мороз, Михайло в Стояцькій сотні, в сотні Гугина Отрошко, Отрушко Морози і Григорій, Мелешко, Мисько, Омелян, Семен Морозенки [823, 115, 126, 110]. Від боярина канівського (1552) [714, 104] вів свій родовід козак сотні Волинця Роман Чайка, від зем'ян Київського воєводства походив козак сотні Гугина Іван Черевченко.

• http://histua.com/ru/knigi/kazatskaya-elita-getmanshchiny/personalnyj-sostav-starshinskogo-korpusa-korennyh

• Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького. Володимир Кривошея.

замужем за боярином Морозовым Михаилом Яковлевичем, славилась своим благочестием , умерщвлена вместе с мужем и двумя сыновьями по приказу Ивана IV.

• http://www.podgourski.net/content/10200.html

                                                  Захарий

                                            Юрий           Яков 

                                           Роман             Иван 
        

• http://nobles.narod.ru/radzivill2.htm

• http://keenander.narod.ru/yakovenko/yak03.htm

Царь Борис Федорович Годунов положил построить на правом берегу Оскола, 50 верст южнее нынешняго Чугуева,– город «в свое имя»– Цареборисов, в защиту с крымской стороны. Для этой цели он послал окольничьяго Богдана Бельскаго и Семена Алферова со многими ратными людьми, детьми боярскими, стрельцами и казаками, которым было приказано остаться там на житье.

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Боярин и дядька царя Алексея Михайловича, ставший его другом, фактически руководителем русского правительства в сер. XVII в. В начале царствования ведал многими государственными делами. Особенно сблизился с Алексеем, женившись в 1647 на его свояченице Анне Милославской. Руководил Приказом Большой казны, Стрелецким приказом, Аптекарским приказом, Новой Четью. Стремясь увеличить доходы казны, Морозов сократил жалованье служилым людям и ввел высокий косвенный налог на соль. Эти меры явились причиной т. н. «соляного бунта» в июне 1648. Царь отправил его для безопасности в Кирилло-Белозерский монастырь. Через 2 месяца Морозов вернулся в Москву и заседал в приказах: Стрелецком, Иноземном и Большой казны, где сосредоточивались дела по откупам и податям. Он старался всякими средствами расположить к себе народ, но мало преуспел в этом. Морозов был одним из первых поклонников Запада и иноземных обычаев, покровителем киевских ученых, что вызывало неудовольствие многих. В 1654 он вместе с И. Милославским был назначен дворовым воеводой и командовал «государевым полком» (лейб-гвардией).

Фамилия Морозовых появилась спустя почти двести лет после ее забвения в высших кругах власти снова в российском деловом мире и в политике с помощью англичан не случайно. Бояре Морозовы еще в середине семнадцатого века считали себя законными претендентами на российский престол. Борис Морозов, муж сестры царицы при Алексее Михайловиче, Анны Милославской, после смерти первого царя из династии Романовых Михаила фактически правил страной с 1645 по 1648 год при юном Алексее, которому тогда едва исполнилось 16 лет. Позволяя племяннику вести праздный образ жизни в увеселениях и на охоте, Борис Морозов в 1646 году едва не лишил его престола – в России поднялся соляной бунт. Морозов снизил налоги, но установил высокую пошлину на продаваемую соль, полагая получить от этого большую прибыль казне. Но финансовый реформатор ошибся: спрос на соль упал, потому что бедные массы народа решили урезать свои потребности в ней, чем вносить высокую пошлину. Купцы-то наживались, а казна стремительно пустела. Среди тех, кто от «соленой» реформы получил хорошие доходы, были армянские купцы Алабовы из Астрахани, имевшие разрешение на постоянное проживание и торговлю в России еще в 1619 году от покойного царя Михаила Фёдоровича. Они богатели неизменно, имея собственные соляные копи и судна, которые плавали из Астрахани в Персию с русскими и восточными товарами.

• http://www.proza.ru/2011/10/30/695

Elle fut une princesse polono-lituanienne d'origine ruthène.
Elle fut la fille de l'un des derniers princes et voïvode Alexandre Konstantinovitch et de la princesse Anna, née Kostki.
Du côté de sa mère, elle fut la petite-fille de (voir en anglais, Jan Kostka), voïvode à Sandomierz et qui revendiqua à deux reprises le trône du roi de Pologne et grand-duc de Lithuanie, la première fois en plaidant pour une union de la Prusse royale avec la Couronne.

• http://forum.vgd.ru/297/25052/0.htm

• Source Wikipedia Голицын, Андрей Андреевич / Andreï Andreïevitch Golitsyne

1618, il fut stolnik.
1625-1631, il servit comme noble à Moscou.

• http://keenander.narod.ru/yakovenko/yak03.htm

• http://pergamentai.mch.mii.lt/IstoriniaiLietDok/istoriniailietdok_7lt.ru.htm

• http://nobles.narod.ru/radzivill2.htm
• http://pergamentai.mch.mii.lt/IstoriniaiLietDok/istoriniailietdok_7lt.ru.htm

• http://www.balandin.net/Gunin/Bobruisk/CHAPTER_4/g.wolowicz.htm

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Окрім замку Богуш Федорович фондує монастир. Новозбудований храм освячують на честь Святого Воскресіння, а сам монастир називають відповідно Воскресенським. Корецький забезпечує обителі гідне фінансування — передає монастирю кілька сіл.

Після кількох руйнацій монастир передають ордену францисканців. За фінансової підтримки онука Богуша, полковника Самійла Корецького в 1620-30-му роках будуються бароковий костел і корпус келій. Ігуменею монастиря була його тітка, Софія Корецька, яка у чернецтві звалася Серафимою.

• http://mr-brut.livejournal.com/216086.html

• Source Wikipedia Голицын, Алексей Андреевич / Alexeï Andreïevitch Golitsyne

Il fut le troisième fils du boyard Andreï Andreïevitch.
1652, il fut mentionné comme stolnik (porte-gobelet).
1658, il reçut le rang de boyard.
1665-1667, il fut voïvode à Tobolsk en Sibérie.
1675-1676, il fut le premier voïvode à Kiev et il reçut le titre honorifique de 'vice-roi de Bulgarie' pour la conduite des affaires de l'ambassade.
1681-1683, il fut dans la voïvodie de Tobolsk.

• http://litopys.org.ua/dynasty/dyn34.htm

Його Світлості Октавіану Олександру, князю Пронському, владиці Берестечка і Рязані та ін. всемилостивійшому панові моєму

Скільки разів, ясновельможний князе, я брав участь у твоїх дружніх бесідах, якими ти мене милостиво удостоював, обговорюючи питання теології й історії, стільки разів я мовчазно слухав тебе і захоплювався героїчною душею твоєю, і не можу не пригадати той божественний вислів: «Великий принцип доблесті [полягає в тому], щоб, поступово загартовуючи душі, спочатку змінювати зриме і минуще, щоб потім цим можна було зневажити. Яким м’яким є той, кому люб’язна батьківщина, стійким є той, кому увесь світ — батьківщина, і досконалим є той, кому світ — чужина». Тому що, залишаючи батьківщину, яка любовно виховувала тебе до юнацького віку в ясновельможні правителі, з Юлієм, братом твоїм єдиним, котрого Господь от уже два роки тому, як призвав до небесної батьківщини, у Марселі, ти досяг не тільки віддалених земель Польщі, а й найвіддаленіших країв Німеччини, де, часто відвідуючи лекції, диспути і промоції багатьох прославлених докторів, якими колись був досить знаменитий Базель, куди ти от уже кілька років поспіль приїжджаєш з таким бажанням учитися славним справам, щоб у тих церквах, що Господь у величезних володіннях твоїх обрав почеснійшими для Себе, ми могли б по праву зрадіти, що в них буде благодійник, настільки обдарований у доблесті і вченості; з великою радістю оглянув ти і Францію, Італію та Іспанію аж до Балеарських островів, щоб величчю розуму твого з перших рук одержати унікальне і чудове знання мов, а також вдач і законів цих країн.

А найдійовішим стимулом для таких героїчних справ було благоговіння перед пам’яттю твоїх предків. Адже який, Господи, був батько прадіда твого Рюрик, наймогутніший князь усієї Русі, що залишив дванадцятьом своїм синам сім найбільших князівств, а саме: Київське, Володимирське, Галицьке, Чернігівське, Переяславське, Рязанське та Пронське.

Прапрадід твій, що володів Рязанським та найславнійшим Пронським князівством, залишив нащадкам ясновельможне ім’я «Пронський». Прадідові твоєму, Георгію Пронському, Казимир Великий, король польський, зробив ту честь, що, коли князя полонили татари, він звільнив його, відправивши авґустійше посольство, і з усілякими почестями перепровадив до Литви, до Вільни, і відправив його з військом на московитів, а за здобуту перемогу й інші видатні заслуги перед батьківщиною і допомогу всьому королівству дарував йому величезні володіння. Одружений він був на ясновельможній княгині Соломерській, прославленій героїні.

Брат його, якому він щиросердно відшкодував збиток, заподіяний при поділі спадщини, був одружений на сестрі великого князя московського, від якої мав двох синів. Потім у минулому сторіччі один з них, на свої кошти спорядивши три тисячі вершників, повів їх на допомогу великому князеві московському проти Стефана Баторія.

Ці два брати, як і їхні предки, називалися великими князями пронськими, як видно з багатьох договорів і привілеїв литовської канцелярії, тому що князі пронські укладали договори і союзи з королями Польщі.

Прапрадід твій Гліб взяв у дружини дочку тіуна віленського з роду Підбипентів. Він загинув біля Мінська в найжорстокішій битві з татарами.

Прадід твій, засновник міста Біла Церква, за надання різних послуг державі Польській був визнаний гідним воєводства київського і багатьох префектур у сторонах руських.

Дід твій, Фрідріх, воєвода київський, був одружений на дочці Богуша Боговитиновича, скарбника Великого князівства Литовського, великої людини, досить шанованої іноземними государями. Сестра її спочатку була дружиною Тенчинського, воєводи краківського, а потім за віленським князівським воєводою Радзивіллом. Від нього, з волі Божої, народила вона Іоанна, який помер у Данії, і ясновельможних князів Слуцьких, а саме: Георгія, Симона та Олександра.

Зятем цього діда твого був славетніший сенатор вашого королівства п. Іоанн Зборовський, каштелян гнізненський, сили якого добре прислужилися королеві Стефану Баторію в Гданській битві.

Батько ж твій, Олександр, князь Пронський, майже усе своє отроцтво і юність провів за межами батьківщини, віддавши природної схильності до вивчення мов, образотворчих мистецтв і вдач та різних доблестей, а тому він був усе життя меценатом і заступником не тільки словесності й письменників, а й взагалі будь-якої корисної науки, чим викликав загальне замилування; коли ж він досяг зрілого віку, початку героїчних доблестей його, то при дворі Карла IX, короля франків, наче у найбільшому театрі світу, являв видовища різним народам.

Повернувшись до Польщі, під час обрання нового короля, за любов до батьківщини і за божественну досконалість вищих доблестей, яким дивувалися всі герольди короля, він був введений до сенату, призначений каштеляном тракайським і по одностайній згоді Великого князівства Литовського обраний леґатом до Франції з воєводою віленським, щоб просити короля Генріха стати правителем королівства Польського. Не було жодної людини у всій Польщі, що не знала би, яку він здобував у нього милість.

Яким ревним був він до будь-яких завдань батьківщини, тому свідченням є Полоцьк, Псков та ін., адже, на свої кошти спорядивши досить численне військо, він привів його до короля Стефана. Не було жодної татарської навали, якому він не протистояв би своїм героїчним фронтом, захищаючи благоденство батьківщини не тільки порадами, а й з мечем у руках. Свідченням тому уся Волинь і Русь; свідченням тому Олисько, де зі своїм невеликим загоном воїнів і придворних він напав на татарські когорти і, по дві години битви, між іншим, своїми руками вбив одного татарського Поліфема, який люто оборонявся, і здобув перемогу.

Славить ясновельможне ім’я цього Олександра Рідка, де він захопив безліч ворогів. Трофеї можна бачити в Берестечку. Відомо й багато інших місць, де татари не дрімали, знаючи, що герой Пронський неподалік.

Одним словом, благочестивіший батько твій добре прислужився не тільки батьківщині, а й усьому світові християнському і нерідко утихомирював варварів-поган. Не зупиняли його великі витрати, не щадив він своєї голови. Усі труди свої і людей своїх присвячував він Господові і батьківщині, а душа його була сповнена віри.

Гідні найбільшої хвали сліди, залишені предками твоїми, щоб ти йшов по них до бажаної твоєї мети. Так додасть тобі мужності і підбадьорить тебе приклад славного і великого героя п. Рафаеля Лещинського, графа лешненського і пp., воєводи брестського і куявського, каштеляна вислицького та ін., який серед знаті королівства вашого більш усіх виділявся доблестю, освіченістю і завзятим прагненням невпинно рухатися уперед на славу Божу, заради спокою церкви і процвітання держави.

А оскільки, ясновельможний князе, ти дотепер із всією уважністю спостерігав за звичаями і вдачами німців, французів,. італійців і іспанців, а після повернення твойого на батьківщину, про яке нині замислюєшся, тобі напевно доведеться боротися часом з татарами та московитами, побажав я твір цей, у якому правдиво описується життя цих ворогів, заслужено. адресувати і присвятити славному імені твоєму. Перша книжечка вийшла в 1550 р. для Сиґізмунда-Авґуста, короля польського, друга була набрана в 1580 р. для князя слуцького Олександра. Обидва рукописи опинилися в одного приятеля серед найвідоміших творів, присланих колись з Польщі для видання нашому друкареві Петрові Перне.

Прийми ж муз, колись присвячених великому королеві і князеві, родичеві твоєму, прийми муз воскреслих, колись посланих з Польщі до Базеля, щоб вони побачили світ. Так постеле Бог-охоронець благий і велике знамення, що я щасливо. передбачав, що геній цього творіння лише з тобою й осінений ясновельможним ім’ям твоїм побажає повернутися на Батьківщину. Бажаю здраствувати, ясновельможний князе!

Базель, жовт.-кал., 1614 р.

Цілковито відданий Вашій Світлості Йоганн Яків Ґрассер, пфальцграф

• http://litopys.org.ua/mlytvyn/mlyt01.htm#f1

• Voir en russe, famille Iouri Nikititch Troubetskoï

1611, il partit avec sa famille de Moscou vers Troubtchevsk de la voïvodie de Smolensk dans la république des Deux Nations.
Il fut podkomori (juge sur les différends concernant les limites des domaines devant les tribunaux podkomoriens ou république des Deux Nations).
Il fut chambellan à la cour polonaise.

wojewoda derpski, starosta dubienski

• http://www.geni.com/people/Andrzej-Leszczy%C5%84ski/6000000006621305012

• http://uk.wikipedia.org/wiki/Білилівка

Wykształcony w Akademii Wileńskiej, Zamojskiej i Krakowskiej, dworzanin króla Władysława IV, dzięki czemu nauki pobierał też za granicą. W 1646 wybrany na posła na Sejm, od 1648 dowódca husarii pod zwierzchnictwem hetmana polnego litewskiego Janusza Radziwiłła. W czasie powstania Chmielnickiego walczył w latach 1648-1650 na Ukrainie, od 1651 na czele własnej chorągwi husarskiej. Na przełomie 1651/1652 dowodził trzema chorągwiami w kompucie litewskim Radziwiłła, w 1654 podstoli, potem pisarz polny litewski. W czasie potopu szwedzkiego początkowo po stronie Szwedów, których porzucił i wziął udział w bitwie pod Prostkami po polskiej stronie. Dowodził słynną szarżą husarską w drugim dniu bitwy pod Warszawą. Potem walczył z wojskami Rakoczego, z Rosją na Białorusi i Litwie, w 1665 dostał się do niewoli pod Częstochową, gdzie musiał przyrzec, że więcej nie poprowadzi do boju wojsk litewskich z koronnymi. Jan Kazimierz nadając mu starostwo bobrujskie w dniu 17 lutego 1668 roku podkreślił jego zasługi w trzydniowej bitwie warszawskiej. Ominęły go buławy hetmana polnego i wielkiego, od 1669 marszałek wielki.

Elle fut la cousine de Maria Ivanovna Golitsyne (Dolgoroukov).
Elle fut la cousine des frères Boris Alexeïevitch Golitsyne, Ivan Alexeïevitch Golitsyne et Piotr Alexeïevitch Golitsyne.
Elle fut la cousine des frères Dmitri Mikhaïlovitch Golitsyne, Mikhaïl Mikhaïlovitch (l'aîné) Golitsyne et Mikhaïl Mikhaïlovitch (le cadet) Golitsyne.

Elle fut la fille de Vassili Andreïevitch, le fondateur de la première branche de la famille Golitsyne et la sœur de Vassili Vassilievitch.

Il fut le cousin de Maria Ivanovna Golitsyne (Dolgoroukov).
Il fut le cousin des sœurs Prascovia Vassilievna Golitsyne (Dolgoroukov), Irina Vassilievna Golitsyne (Troubetskoï) et de leur frère Vassili Vassilievitch Golitsyne.
Il fut le cousin des frères Dmitri Mikhaïlovitch Golitsyne, Mikhaïl Mikhaïlovitch (l'aîné) Golitsyne et Mikhaïl Mikhaïlovitch (le cadet) Golitsyne.

(le père de la branche III fut Alexeï Andreïevitch Golitsyne) ou son père.

• Source Wikipedia Голицын, Пётр Алексеевич (1660—1722) / Piotr Alexeïevitch Golitsyne

Il fut le fils du fondateur de la troisième branche des Golitsyne.
1684, il fut stolnik.
1698, il fut envoyé pour étudier l'art de la voile à Venise de la sérénissime république de Venise.
1701, il fut envoyé à Vienne en tant que ministre chargé de s'entendre avec Léopold Ier de Habsbourg, empereur du Saint Empire romain sur la médiation entre le Tsarat de Russie et l'Empire suédois.
1708, il fut nommé premier voïvode du gouvernement d'Arkhangelogorod.
1710, il reçut l'Ordre de Saint-André.
1711, il fut démis de ses fonctions de voïvode et il fut nommé sénateur.
1712, il fut nommé commandant en chef de la garnison de Moscou.
1713, il fut nommé voïvode du gouvernement de Riga.
1718, il signa l'arrêt de mort du tsarévitch Alexeï Petrovitch, malgré le fait qu'il soutint ses vues.

Elle fut la cousine de Maria Ivanovna Golitsyne (Dolgoroukov).
Elle fut la cousine des frères Boris Alexeïevitch Golitsyne, Ivan Alexeïevitch Golitsyne et Piotr Alexeïevitch Golitsyne.
Elle fut la cousine des frères Dmitri Mikhaïlovitch Golitsyne, Mikhaïl Mikhaïlovitch (l'aîné) Golitsyne et Mikhaïl Mikhaïlovitch (le cadet) Golitsyne.