Дем'ян Федорович Якубович a. a. 9 Mae 1724 - Taolenn an diskennidi
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
Мог быть сыном или внуком полковника чигиринского Фёдора Якубовича из Вешняков, полковника у Богдана Хмельницкого
+ + +
Упокой, Боже, Дем'яна і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія2
21/2 <1+1> ♂ Яків Дем'янович Якубович [Якубовичі]в 1730-1752 - генральный есаул
+ + +
Упокой, Боже, Якова і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія3
51/3 <2+2> ♂ Олександр Якович Якубович [Якубовичі]ganedigezh: 1810
eured: <3> ♂ Марія Михайлівна Іваненко (Якубович) [Іваненки] g. 1745
в 1766-м — в премьер-майоры и 1-го января 1770 года — в подполковники Московского карабинерного полка, в 1772 году в его команде находился особый лодочный отряд из запорожцев. В 1765—1769 годах Якубович участвовал в работах по генеральной описи Малороссии, произведённой графом П. А. Румянцевым, причём ему поручена была опись Переяславского казачьего полка. Графом Румянцевым обращено было внимание на Якубовича, и он в 1773 году, будучи «от армии полковником», был назначен Малороссийским Прилуцким полковником.
Из последующей служебной деятельности Якубович известно его участие в подавлении Пугачевского бунта, когда он был начальником особого тысячного малороссийского войска, посланного в 1774 году в Казанскую и Оренбургскую губернии и пробывшего там до 1781 года. С упразднением в 1781 году полкового управления Малороссии Якубович продолжал службу в великорусских полках и 23 июня 1783 года был произведён в генерал-майоры, но в 1788 году он находился уже в отставке, живя в Прилуцком уезде, где у него было 317 душ крестьян.+ + +
Упокой, Боже, Уляну і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія4
171/4 <8+5> ♀ Ульяна Фёдоровна Савич (Манджос) [Савичи]niver a euredoù: 2-я жена Григория с 1786 года
eured: <6> ♂ Григорий Григорьевич Манджос [Манджосы] g. 1738 a. a. 1811
marvidigezh: 1833, Российская империя
отец декабриста
Якубович Александр Иванович (1796 или 1797 — 3.9.1845). Капитан Нижегородского драгунского полка. Из дворян Черниговской губернии. Отец — роменский уездный предводитель дворянства (1832), ротмистр Иван Александрович Якубович; за отцом в Черниговской и Полтавской губернии 1200 душ. Воспитывался дома (учителя Паро и Севастьяни) и в Московском университетском пансионе.
5
marvidigezh: 3 Gwengolo 1845, Енисейск, Российская империя
Участник заграничных походов (портупей-юнкер), в 1816 - корнет. За участие секундантом графа А.П.Завадовского в дуэли из-за балерины Истоминой с Шереметевым В.В. (умер 1817) переведен на Кавказ (прапорщик в нижегородском др.полку).
В 1818 в Тифлисе стрелялся с А.С.Грибоедовым (бывшим секундантом Шереметева), 23.10.1818 - поручик, за отличия в Дагестане (покорение Казикумыкского ханства) - капитан (1820), получил на Кавказе известность своими лихими набегами на горцев (орден св.Владимира с бантом), в 1823 будучи в экспедиции Вельяминова, тяжело ранен в голову (носил всю жизнь спец.повязку). (в описании внешности упомянуты еще 4 пулевых ранения)
Формально к обществу декабристов не принадлежавший, но в событиях 14 декабря активно участвовавший. Вызвался убить имп. Александра I. В день восстания декабристов должен был возглавить Измайловский полк и л.гв. Мор. экипаж, захватить Зимний дворец и арестовать царскую семью. Однако в 6 ч утра 14 дек. 1825 отказался от этого поручения, чем спутал планы восставших. Находясь в тюрьме, представил имп. Николаю I " Записку" с размышлениями о судьбах России.
Приговорён по 1-му разряду к смертной казни, заменённой вечной каторгой (позднее срок был сокращён до 20 лет, а затем и до 15 лет). Отбывал в Петровском з-де и на Нерчинских рудниках. С 1839 на поселении в дер. Малая Разводная близ Иркутска. Летом 1845 отказали ноги, открылась рана на голове, страдал душевной болезнью... Умер "от водяной болезни в груди".
7 сентября 1822 года Алексей Петрович отправился в Тифлис, оставив вместо себя полковника Юрия Павловича Кацырева и известного своей легендарной храбростью штабс-капитана Нижегородского драгунского полка Александра Ивановича Якубовича. Первому он подчинил все войска в Кабарде, второму — казачьи резервы, расположенные в местах возможного прорыва горцев.
eured: <9> ♀ Екатерина Петровна Тарновская (Якубович) [Тарновские] g. 28 Mae 1810
marvidigezh: 1844, Российская империя
eured: <43!> ♀ Александра Васильевна Новицкая (Савич) [Новицкие] g. 1818 a. a. 1873
marvidigezh: 17 Gwengolo 1843, Российская империя
+ + +
Упокой, Боже, козачку Твою Уляну і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші козаки Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія6
431/6 <29+8> ♀ Александра Васильевна Новицкая (Савич) [Новицкие]eured: <31!> ♂ Алексей Петрович Савич [Савичи] g. 17 Meurzh 1805 a. a. 17 Gwengolo 1843
marvidigezh: 1873, Российская империя
marvidigezh: 28 C'hwevrer 1898, Российская империя
25 лютого 1845 року у сім”ї армійського штабс-лікаря, вихідця з козацької родини Аполона Піроцького у сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту на Полтавщині народився майбутній винахідник і науковець Федір Піроцький, який, зокрема, був винахідником першого трамвая, що його було запущено в рух 2 червня 1892 року в Києві від Олександровської вулиці до Нижньої площі (й навпаки) підприємцем генерал-майором Амандом Єгоровичем Струве, вагони були побудовані та заводах Струве в Коломні. Пізніше лінію було продовжено аж до Печерської вулиці (1893), Володимирської та Караваївської, Лук”янівки та Сирця (1894-98). За кресленнями того ж таки українця Федора Піроцького, які він представив на електротехнічній виставці в Парижі, згодом фірма “Сіменс і Гальске” під керівництвом Вернера Сіменса ввела в дію трамвай, що курсував між Берліном і Ліктельфельдом. До речі, Піроцький створив також перший в світі проект гідроелектростанції, був автром описів печі для виплавлення металу і водночас для опалення, проекту передачі телеграфних сигналів по електричних рейках.
Піроцький Федір Аполлонович народився в сім'ї лікаря Лохвицького повіту Полтавської губернії. З діда-прадіда Піроцькі були вільними козаками або служили в державному війську. Закінчив юнкерський клас Михайлівського артилерійського училища, служив у Києві. Після закінчення Михайлівської артилерійської академії працював у Головному артилерійському управлінні в Петербурзі. Винахідник обґрунтував можливість передачі електроенергії на велику відстань. Багато досліджень Ф. Піроцький проводив разом з відомими фізиками В. Чиколевим, Д. Лачиновим.
12 квітня 1880 року на першій спеціальній електротехнічній виставці у Петербурзі Піроцький Ф.А. демонстрував свої проекти і зробив доповідь "Передача електроенергії на необмежені відстані за допомогою гальванічного струму (провідники – рейки та дріт)", обґрунтував її використання в тому числі і для руху поїздів.
2 червня 1892 року було відкрито в Києві, вперше в Росії, регулярний трамвайний рух.
У 1888 році Піроцький Федір Аполлонович, вийшовши у відставку в чині полковника, переїжджає в Олешківський повіт, а пізніше в м. Олешки (тепер м. Цюрупинськ).
Останні десятиліття ХІХ ст. можна назвати часом "трамвайного буму". Цікаво, що в Петербурзі трамвайну лінію споруджено взимку 1894-1895 років на Неві. Тоді, коли на річку не розповсюджувався контракт Акціонерного товариства кінних залізничних доріг, що забороняв використання електроенергії. А в цей час винахіднику трамвая Піроцькому Ф.А. ледве вистачало пенсії на харчування та оплату проживання в готелі. Не дивлячись на скрутне матеріальне становище він продовжував дослідження, випускав книги та писав статті в журнали.
28 лютого 1898 року полковника Ф. Піроцького знайдено мертвим. В газеті "Юг" від 22 травня вміщено замітку: "Никаких денег при нем совсем не нашли и знакомые устроили ему похороны в кредит, в счёт описанного и позднее проданного имущества...". Поховано відомого винахідника у м. Олешки (тепер м. Цюрупинськ).
