Луиза Савойская g. 11 Gwengolo 1476 a. a. 22 Here 1531 - Taolenn an diskennidi

Peut-être aussi appelé :
• «Henryk Walezy de Pologne»
• «Alexandre-Édouard de France»

Єдиний син герцога Савойського Еммануїла Філіберта та його дружини Маргарити Валуа.

Сприяв залученню Савойї до численних війн. Довгі роки боровся з Францією за маркграфство Салуццо (1588-1601), в 1601 домогвся визнання Генріхом IV своєї влади над цим володінням в обмін на поступку ряду своїх територій між Бургунією і Дофіне (Брес, Бюже, Країна Жекс). У тому ж році спробував захопити Женеву (т.зв. Женевська ескалада), що закінчилася невдачею. Також брав участь у Першій війні за Монферрат (1613-17), за мантуанську спадщину (1628—31) та інші війни, що призвели до підриву економіки країни та низки територіальних втрат.

З 1585 одружений на Каталіні Австрійської, дочки іспанського короля Філіпа II. Діти:

    * Філіп-Еммануїл (1586-1605);
    * Віктор-Амадей I (1587-1637), герцог Савойський;
    * Еммануїл-Філіберт (1588-1624), віце-король Сицилії;
    * Маргарита Савойська (1589-1655);
    * Ізабелла (1591 - 1626);
    * Моріс (1593-1657);
    * Марія Апполіна (1594-1656);
    * Франсуаза Катерина (1595-1640);
    * Томас Франц (1596-1656).

http://www.thepeerage.com/p10141.htm#i101402; http://www.bbkl.de/w/wilhelm_iii_v_o.shtml; http://www.findagrave.com/cgi-bin/fg.cgi?page=gr&GRid=1977; Shared monarchy with Mary II

Родился 1 июля 1654 года в Вандомском дворце в Париже, крещён 27 октября 1656 года в замке Версаль. Умер 11 июня 1712 года в Каталонии, похоронен в Эскориале.

Луи Жозеф был старшим сыном Людовика, герцога де Вандом и Лауры Манчини; правнуком короля Генриха IV Великого и Габриэль д'Эстре.

Его мать Лаура Манчини была сестрой Олимпии Манчини, которая была матерью принца Евгения Савойского — одного из главных противников Луи Жозефа в Войне за испанское наследство.

15 мая 1710 года Луи Жозеф женился на Марии-Анне де Бурбон-Конде (1678—1718), Мадмуазель д’Энгиен, дочери Анри III Жюля де Бурбон-Конде, принца де Конде и принцессы Анны Пфальцской; внучке Великого Конде.

Prinz Eugenius, der edle Ritter, Wollt' dem Kaiser wied'rum kriegen Stadt und Festung Belgarad. |: Er ließ schlagen einen Brukken,

  Daß man kunnt' hinüberrucken
  Mit'r Armee wohl vor die Stadt. :|

2. Als der Brucken war geschlagen, Daß man kunnt' mit Stuck und Wagen Frei passiern den Donaufluß, |: Bei Semlin schlug man das Lager,

  Alle Türken zu verjagen,
  Ihn'n zum Spott und zum Verdruß. :|

3. Am einundzwanzigsten August soeben Kam ein Spion bei Sturm und Regen, Schwur's dem Prinzen und zeigt's ihm an, |: Daß die Türken futragieren,

  So viel, als man kunnt' verspüren,
  An die dreimalhunderttausend Mann. :|

4. Als Prinz Eugenius dies vernommen, Ließ er gleich zusammenkommen Sein' Gen'ral und Feldmarschall. |: Er tät sie recht instruieren,

  Wie man sollt' die Truppen führen
  Und den Feind recht greifen an. :|

5. Bei der Parol' tät er befehlen, Daß man sollt' die Zwölfe zählen, Bei der Uhr um Mitternacht. |: Da sollt' all's zu Pferd aufsitzen,

  Mit dem Feinde zu scharmützen,
  Was zum Streit nur hätte Kraft. :|

6. Alles saß auch gleich zu Pferde, Jeder griff nach seinem Schwerte, Ganz still rückt' man aus der Schanz'. |:Die Musketier' wie auch die Reiter

  Täten alle tapfer streiten:
  's war fürwahr ein schöner Tanz! :|

7. Ihr Konstabler auf der Schanzen, Spielet auf zu diesem Tanzen Mit Kartaunen groß und klein; |: Mit den großen, mit den kleinen

  Auf die Türken auf die Heiden,
  Daß sie laufen all' davon! :|

8. Prinz Eugenius auf der Rechten Tät als wie ein Löwe fechten, Als Gen'ral und Feldmarschall. |: Prinz Ludewig ritt auf und nieder'.

  Halt't euch brav, ihr deutschen Brüder,
  Greift den Feind nur herzhaft an! :|

9. Prinz Ludewig, der mußt' aufgeben Seinen Geist und junges Leben, Ward getroffen von dem Blei. |: Prinz Eugen war sehr betrübet,

  Weil er ihn so sehr geliebet,
  Ließ ihn bring'n nach Peterwardein. :|

Dux Eugenius, eques purus, Caesari recup(e)raturus Urbem, arcem Belgradi In Danuvio pontem fecit, Per quem copias traiecit Ante moenia oppidi.

Ponte facto sine claustro Possunt cum tormento, plaustro Transgredi Danuvium. Ad Semunum tum vallantur, Inde Turci ut pellantur, Quis sic fit ludibrium.

Et coorta tempestate In Augusto accurate Sunt allata nuntia: Turcos mondo pabulari, Quantum posset vestigari, Ter centena milia.

Quod Eugenius ut audivit, Tum legatos arcessivit Ilico cum ducibus. Diligenter hos docere, Ut deberent signa ferre Et prodesset impetus.

In contione est mandatum: Praestet quisque se paratum Ipsa nocte media! Cuncti equis tunc versentur, Ut cum hoste proelientur, Quorum vis sit propria!

Equis ilico vehuntur Atque gladii stringuntur, Exeunt tum taciti. Strenuum se praebet pedes Et virtute certat eques, Cuncti rixae cupidi.

Libratores super vallum Adiuvantes ludum malum Iaciunt librilia: Glandes parvas et immanis Turcis mittunt ac paganis, Ut spargantur in fuga.

Dux Eugenius tegit latus Velut leo proeliatus, Generalis maximus. Ludovicus clamat late: "O Germani, depugnate Hostem quemque funditus!"

Ludovicus est privatus Vita, nondum diu natus: Plumbo ictus cecidit. Dux Eugenius valde dolens Atque illum valde colens Cis Danuvium sepelit.

• http://ingeb.org/Lieder/prinzeug.html

http://www.heraldica.org/topics/britain/prince_highness.htm;