Иван Кибальчич - Taolenn an diskennidi

Ви́ктор Льво́вич Киба́льчич, более известный под псевдонимом Викто́р Серж (30 декабря 1890, Брюссель — 17 ноября 1947, Мехико) — русский революционер, деятель коммунистической партии и Коминтерна.

Родился в 1890 году в Брюсселе в семье революционных эмигрантов из России. Отец Лев Кибальчич был унтер-офицером русской конной гвардии и был участником боевой организации Народной воли. Его дальним родственником был революционер и изобретатель Н. И. Кибальчич. Родители Виктора «в поисках хлеба насущного и хороших библиотек кочевали между Лондоном, Парижем, Швейцарией и Бельгией». Некоторое время Лев Кибальчич преподавал в Институте астрономии в Брюсселе. Впоследствии семья переехала во Францию.

Виктор Кибальчич стал членом партии эсеров, но потом оставил её, чтобы присоединиться к анархистам. Писал статьи для анархистских газет «Le Révolté» и «L’Anarchie». В 1910 году стал редактором «L’Anarchie».

В 1913 Виктор был осужден на пять лет тюрьмы за поддержку анархистской «банды Бонно», прославившейся высокотехнологичными ограблениями банков. В 1915 Виктор был освобожден и отправился в Испанию. В феврале 1917 он вернулся во Францию и попытался проехать в Россию, но был арестован. В 1919-м году французское правительство обменяло его на одного французского офицера, задержанного петроградской ЧК, и он отправился в Россию.

В СССР Виктор вступил в ВКП(б), работал у Зиновьева в Третьем Интернационале. С 1923 года примыкал к антисталинистской Левой оппозиции, за что в 1928 году он был исключён из партии. В 1933 году он был ненадолго арестован, а впоследствии выслан в Оренбург. Благодаря заступничеству иностранных социалистов, в частности Ромена Роллана, Сталин в 1936 году разрешил Кибальчичу покинуть СССР.

Французское правительство не разрешило Виктору Сержу въехать во Францию, но благодаря помощи Эмиля Вандервельде ему разрешили поселиться в Бельгии. Написал несколько книг. В 1940 вместе с сыном Владимиром бежал в Мексику от немецкой оккупации, где продолжал литературное творчество. Умер в 1947 году.

У 1991 році до музею Миколи Кибальчича надійшов лист від професора французького університету Хартфорда, доктора Річарда Грімена. В листі він повідомляв, що пише біографію відомого на заході французького письменника-новеліста, який друкувався під псевдонімом Віктор Серж. Справжнє ж його ім’я Віктор Львович Кибальчич. Батько В.Кибальчича був родичем нашому землякові М.Кибальчичу. Звали його Лев Іванович Кибальчич. За підрахунками, Микола Кибальчич та Лев Кибальчич були братами у п’ятому поколінні.

Лев Іванович Кибальчич був офіцером імператорської армії в Петербурзі, співчував „Народній волі”. Після розправи над народовольцями у 1881 році від переслідування врятувався тим, що перейшов кордон з Австрією. Жив у Бельгії, де одружився з Вірою Миколаївною Подеровською, революційною емігранткою.

Їх син Віктор Кибальчич народився вже у Франції в 1890 році. В молодості Віктор Кибальчич був відомим у Франції анархістом. За цю діяльність він був ув’язнений на п’ять років. Після покарання його вислали до Іспанії. Звідти Кибальчич знову повернувся у Францію. І знову потрапив за грати. Цього разу за пропаганду більшовицьких ідей. В січні 1919 року його обмінюють на затриманого чекістами в Петрограді французького офіцера. В Росії він активно займається революційною справою. Працюючи в апараті Комінтерну (1919-1928) В.Кибальчич написав досить багато, його статті та книги під псевдонімом Віктор Серж виходять у Франції та інших країнах. У 1928 році його виключають із партії, а в 1933 висилають до Оренбурга. Після протестів Ромена Роллана, Андре Жіда та інших французьких письменників, Сталін дозволив йому разом з сім’єю повернутися у Францію в квітні 1933 року.

Після еміграції Віктор Серж продовжував писати книги, в яких викривав злодіяння Сталіна. У 1939 році в Парижі вийшов його роман „Полночь века”, а в червні того ж року він друкує статтю про сталінську зовнішню політику, у який звучить попередження про зближення сталінського і гітлерівського режимів.Вторгнення в Європу фашистської армії примусило Сержа перебратися в Мексику. Тут він помер у 1947 році на 57-му році життя. Хоча Віктор Серж писав французькою мовою, він вважав себе російським письменником, жив і працював у кращих традиціях російської інтелігенції. В 1991 році в Челябінську Південно-уральське книжкове видавництво видало романи Віктора Сержа “Полночь века” та “Дело Тулаева”. Автори вступного нарису “Свидетель защиты” В.Бабинцев і В.Лук’янін детально описують життєвий і творчий шлях письменника, зокрема його походження: “Дело в том, что “французский анархист” и “французский большевик” был по происхождению исконно русским человеком! Его подлинное имя – Виктор Льович Кибальчич. Несколько поколений его предков жило на черниговщине.

Один из нынешних представителей древней фамилии – москвич О.А.Кибальчич, приславший письмо в редакцию журнала “Урал” после публикации “Дела Тулаева” (см. “Урал”, 1989, №7), - проследил родословную писателя до пятого колена. Между прочим, он установил, что священник черниговского (по нынешнему административному делению – брянского) села Врянцы Никита Кибальчич был общим прадедом отца Сержа Льва (по метрической записи Леонида) Ивановича и знаменитого народовольца Николая Ивановича Кибальчича”.

Нині в Мексиці мешкає син Віктора Сержа Володимир Кибальчич (Владі), відомий російсько-мексиканський художник. Як повідомив Річард Грімен, виставка його картин проходила в Москві та Ленінграді на початку 90-их років минулого століття.

• http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/Carp.pdf