Dear Rodovidians, please, help us cover the costs of Rodovid.org web hosting until the end of 2025.
Іван Андрійович Рулька Огієнко a. a. 1884
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
| Lignez | Огієнки |
| Reizh | gourel |
| Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh | Іван Андрійович Рулька Огієнко |
| Kerent | |
Darvoudoù
ganedigezh: Брусилів, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
bugel: ♂ Василий Иванович Огиенко [Огиенко]
bugel: ♀ Дария Ивановна Огиенко (Лесюк) [Огиенки]
bugel: ♀ Пелагея Ивановна Огиенко [Огиенко]
bugel: ♂ Фёдор Иванович Рулька Огиенко [Огиенки]
eured: ♀ Евфросиния Фёдоровна Петриченко (Огиенко) [Петриченки] a. a. 1908
18 Meurzh 1878 bugel: Брусилов, Радомысльский уезд, Киевская губерния, Российская империя, ♂ Михаил Иванович Огиенко [Огиенки] g. 18 Meurzh 1878
2 Genver 1882 bugel: Містечко Брусилів, Уїзд Радомисльський, Губернія Київська, Імперія Всеросійська, ♂ Іван Іванович Святитель Іван Огієнко [Огієнки з Брусилова] g. 2 Genver 1882 a. a. 29 Meurzh 1972
1884 marvidigezh: Брусилів, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Notennoù
Батько Івана - теж Іван - походив із давнього козацького роду з Полтавщини. Його предок козак Максим Огієнко в часи Коліївщини (1768 р.) став одним з ватажків Кліщинського повстання 1767-1770 рр. (село Кліщинці Лубенського полку – тепер Чорнобаївського району Черкаської області).Згодом Огієнки переселилися на Київщину.
Коли Івану ще не виповнилося трьох років, унаслідок нещасного випадку загинув батько: пізно восени він заготовляв у лісі дрова, а коні, запряжені в завантажену підводу, чогось злякалися, зірвалися - і розтоптали батька.
Іванові брати й сестри розбрелися по світу. Найстарші Федір та Одарка вже жили самостійно, молодші Палажка, Василь і Михайло навчалися кушнірству, наймитували. Біля матері залишився тільки найменший - Іван. Аби якось прогодувати себе та сина, мати бере його із собою на роботу в місцеву економію, а згодом - на бурякові та хмелеві плантації.
Наш прадід Іван Огієнко був солдатом царської армії, або так званим кантоністом, як називали в тогочасній Росії солдатських дітей. Віддавши «царю-батюшці» та Російській державі свої молоді роки, повернувся солдат в батьківський край, маючи в своєму ранці «катеринку» вартістю двадцять п’ять карбованців.
Згідно царських законів, у межах с. Брусилова Радомишльського повіту на Київщині отримав солдат безкоштовно клапоть землі та й почав міркувати, як завести господарство. А брусилівські крамарі розпустили поголос, що у відставного солдата з’явилися гроші. Сільські торгаші вмовили нашого прадіда, щоб він здав свої гроші під відсотки в їхню торгівельну контору.
Спливали місяці, працюючи на відсотки, а за той час солдат на вечорницях зустрів свою суджену — дівчину з родини Петриченків. Наближався вже час одруження, і необхідно було забрати гроші з торговельної контори. Торговельна контора видала прадіду гроші, а на відсотки йому дали куль муки (шістнадцять пудів) для весільного короваю. При доброму настрої повернувся він до своєї хати і ліг спочивати в комірчині, двері якої виходили в світлицю. Тієї ж ночі під ранок ватага сільських злодюг, сповіщених крамарями, завітала на садибу прадіда за його грошима. Грабіжники виламали сінешні двері і почали добиратися до комірчини, де безтурботно спав прадід. Прокинувшись, він почав захищати свої «скарби». Солдат діяв, як на війні, застосувавши свою селянську зброю — цюкнув по пальцях того, хто рвав двері. Із-за дверей почувся стогін і крики «йой-йой, там сокира». Непрохані гості швиденько залишили прадідову оселю.
Настав ранок, загомоніли біля тинів сусіди: «Що сталося у Івана?». А він вийшов до воріт і переможно показав їм відвойовану у крамарів-розбійників свою «катеринку». Надовго залишилася в пам’яті сусідів широкоплеча, ставна постать Івана з русявим чубом та натрудженими сильними руками, які тримали царський дарунок. Вперте обличчя з рішучим поглядом карих очей приваблювало до нього навколишнє жіноцтво.
Незабаром Іван відсвяткував своє весілля, і молода Єфросинія стала господинею в його домі.
Прабабця Єфросинія (Пріська) з Петриченків (Татарчучка) виділялася серед жінок спокійною вдачею, виваженим характером та непоганим здоров’ям, що давало їй силу в життєвих негодах, які приготувала їм невмолима доля.
Обоє вони були побожними людьми і свято берегли прабатьківську православну віру, завіщану княгинею Ольгою та її сином Воло- димиром-Хрестителем. Жили вони селянськими турботами, ростили своїх дітей. Але в 1884 р. прадід Іван Огієнко (Рулька) трагічно загинув. Його переїхали коні, коли зимою перевозив заготовлені дрова для своєї домівки. Перелякані коні перевернули сани і понесли з пагорба прадіда разом з дровами. Вдова Єфросинія зосталася з малими дітьми: Василем, Михайлом, Івасем та дочкою Палажкою на виданні, Федір та Одарка мали вже свої сім’ї та господарства.
+ + +
Упокой Боже, Івана і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan
eured: ♂ Іван Андрійович Рулька Огієнко
marvidigezh: 1908, Местечко Брусилов, Уезд Радомысльский, Губерния Киевская, Империя Всероссийская
eured: ♂ Іван Іванович Святитель Іван Огієнко , Вознесенська церква, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
marvidigezh: 19 Mae 1937, Річ Посполита Польська
eured: ♂ Михаил Иванович Огиенко
eured: ♀ Дария Ивановна Огиенко (Лесюк)
eured: ♂ Василий Иванович Огиенко
eured: ♂ Василий Иванович Огиенко
eured: ♂ Дмитрий Евтихиевич Литвинчук
marvidigezh: 1916, Брусилов, Радомысльский уезд, Киевская губерния, Российская империя
eured: ♀ Євгенія Василівна Огієнко (Тюрменко) , Брусилов, Брусиловский район, Житомирская область, УССР, СССР
eured: ♂ Игнатий Фёдорович Огиенко
eured: ♀ Прасковья Фёдоровна Огиенко (Огородник)
eured: ♂ Василий Фёдорович Огиенко
marvidigezh: 30 Eost 1956, УССР, СССР
