Степан Прокофьевич Гречаный Потребич a. a. 1697

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

bugel: ♂ Фёдор Степанович Гречаный [Гречаные]

bugel: ♂ Яков Степанович Гречаный [Гречаные]

bugel: ♀ Олена Степанівна Гречана (Чорниш) [Гречані]

eured: ♀ N. Григоровна Донець-Захаржевська [Донець-Захаржевські]

1697 marvidigezh:

Notennoù

Степан Прокофьевич Потребич-Гречаный (укр. Стефан Потребич-Гречаний; ?—1697) — генеральный писарь Войска Запорожского, гадяцкий полковой судья.

В 1649 году Стефан Гречаный был записан реестровым козаком сотни Костенковой, Корсунского полка, причем он написан в реестрах рядом с сотником[1], но в 1663—1665 годах он был уже генеральным писарем и гетман Брюховецкий брал его с собой в 1665 году в Москву[2]. Здесь Гречаный, в числе прочих, был пожалован в дворяне, но в 1667 году он уже не занимал никакого уряда, когда вместе с генеральным судьей Петром Забелой и лубенским полковником Богданом Щербаком производил, по поручению Брюховецкого, розыск по тяжбе монахов Мгарского монастыря с мещанами лубенскими за «бернардинские грунта, в урочище Тернах лежачие[3]». В 1676 Степан Гречаный был полковым судьей Гадяцкого полка и получил, в числе прочей старшины, государева жалованья по случаю царскаго венчания две пары соболей.

Был участником как Чигиринского, так и двух (1687 и 1689) Крымских походов. Видимо за участие в этих походах 10 марта 1689 «войсковой товарищ» Гречаный по универсалу получил от Мазепы село Аксютинцы, а в следующем году право на село было утверждено и царскою грамотою.

После смерти Степана Гречаного, Аксютинцы были отобраны Мазепой у его сыновей Якова и Федора.

Священик містечка Ходоркова на Сквирщині Самійло перейшов на парафію до містечка Красний Колядин Прилуцького полку на Лівобережжі. Разом з ним був і син Іван, який став сотенним писарем у місцевій сотні. Шлюб з Марією Голуб відбувся до переходу на Лівобережжя. Достовірних даних про те, коли її батько Іван Григорович Голуб (Багатий) перейшов у Красний Колядин з Правобережжя, чи був місцевим жителем, не маємо. Проте, вже у 1654 р. він був у Красному Колядині, а дещо пізніше переселився до Кролевця . Один із його синів був одружений з N Іванівною Забілою, онукою генерального обозного. Посвоячення Самойловичів з Забілами, безумовно, мало першочергове значення в кар’єрі Івана Самойловича. Родинним зв’язкам з Забілами та генеральному писареві Степану Гречаному (є якісь натяки на родинні зв’язки Гречаних і впливових у Прилуцькому полку Горленків) слід завдячувати у отриманні сотницького правління у Веприку, який належав до столичного лівобережного полку — Гадяцького. Взаємини генерального писаря Степана Гречаного і Самойловича потребують додаткового дослідження. Вважається, що кар’єру Самойловича спротегував Гречаний.

• http://histua.com/kozacka-elita-getmanshini/kozacka-starshina-v-umovax-suspilno-politichnoi-stabilizacii-getmanshini-1676

Гречаний Степан Прокопович (?-1675.2.12.-1682-?),

• http://forum.vgd.ru/287/24969/0.htm

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan