Євгеній Павлович Кантемирянин Плужник g. 14 Kerzu 1898 a. a. 2 C'hwevrer 1936

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Den:739299

Lignez	Плужники
Reizh	gourel
Anv a-bezh d'ar c'hanedigezh	Євгеній Павлович Кантемирянин Плужник
Kerent ♂ Павел Васильевич Плужник [Плужники] a. a. 1919
Wiki-pajenn	wikipedia:uk:Плужник_Євген_Павлович

Darvoudoù

14 Kerzu 1898 ganedigezh: Кантемировка, Богучарский уезд, Воронежская губерния, Российская империя

1923 eured: ♀ Галина Автономівна Коваленко (Плужник) [Коваленки] g. 1899 a. a. 4 Eost 1989

2 C'hwevrer 1936 marvidigezh: Соловецкий Лагерь Особого Назначения, РСФСР, СССР

Notennoù

Євге́н Па́влович Плу́жник (літературний псевдонім Кантемирянин; * 14(26) грудня 1898, Кантемирівка, Воронізька губернія — 31 січня 1936, Соловки) — український поет, драматург, перекладач.

Народився у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (Східна Слобожанщина).

Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше — у Ростові-на-Дону, Боброві (Воронежчина). 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є.Плужник працює вчителем мови та літератури. З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті, в якому працював чоловік його сестри, навчання покинув, щоб стати актором. З 1921 поет навчавсь у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, де вчився у відомого тоді професора Володимира Сладкопевцева разом із В. Строєвим та В.Осєєвою. Попри успіхи в інституті він був змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 стає активним учасником організації "Ланка" а , 1926 року хвороба загострилася . Однак поет вижив («Ти знаєш, якщо дуже захотіти, можна і не вмерти…»). Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі.1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші.

4 грудня 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г.Епіком, М.Кулішем, В.Підмогильним, О.Ковінькою та ін. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами були «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася. Реабілітований у серпні 1956. Умовна могила — на Байковому кладовищі у Києві, 9 дільниця.

1923 року одружився з Галиною Коваленко. Дітей не мали. 1943 року Г.Коваленко емігрувала до Львова, згодом до Німеччини і зрештою до США. Написала спогади про поета. Її сестри Марія Юркова та Таїсія Коваленко берегли пам'ять про поета та сприяли його реабілітації і перевиданням.

14 (26) декабря 1898 года. в слободе Кантемировка Богучарского уезда Воронежской губернии родился Евгений Павлович Плужник. Он учился в гимназиях Воронежа, Богучара, Боброва. Творческая деятельность Е.П.Плужника один из самых ярких, самобытнейших поэтов советской Украины XX века. Печататься он начал в 1923 году. Автор стихотворных сборников "Дни", "Ранняя осень", "Равновесие", романа "Недуг", пьес. Отдельными изданиями вышло восемь книг. Е.П.Плужник был незаконно репрессирован в декабре 1934 года, умер 2 февраля 1936 года на Соловках.