Елизавета Петровна Тарновская (Скоропадская) g. 1812? - Taolenn an diskennidi
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
eured: <1> ♂ Іван Михайлович Скоропадський [Скоропадські] g. 30 Genver 1805 a. a. 8 C'hwevrer 1887
2
51/2 <1+1> ♀ Ивановна Скоропадская (Коробкевич) [Скоропадские]Ольга Галаган згадує з любов’ю про свою бабусю Марію Андріївну, дружину Миколи Олексовича (ч.3). Бабуся розказувала їй про своє життя. В молоді роки вона і сестра Анна залишилась круглими сиротами і виростали у свойого діда з роду Скоропадських. Від нього у Марії залишилось багато різного гетьманського одягу та коштовностей і землі на Полтавщині. Немає точніших даних про того діда Скоропадського, але по роках можна припускати, що він був нащадком брата Гетьмана Івана Скоропадського (Гетьман не мав синів), Василя. Ним міг бути Іван Михайлович Скоропадський (1805-1887), дід Гетьмана Павла Скоропадського.
eured: <3> ♂ Лев Григорьевич Милорадович [Милорадовичи] g. 25 Here 1808 a. a. 8 C'hwevrer 1879, Полтава, Полтавская губерния в составе Малороссийского генерал-губернаторства, Российская империя
marvidigezh: 27 Meurzh 1890, Полтава, Російська імперія, (27.3.1890)
Як українку-націоналку Єлизавету Милорадович — громадську діячку і меценатку — охарактеризував її біограф, відомий вітчизняний історик і письменник Олександр Кониський.
Походила вона зі старовинних українських родів. Народилась у славнозвісній Качанівці Борзенського повіту Чернігівської губернії (тепер Ічнянський район, Чернігівська область). Батько Єлизавети — Іван Михайлович — був з лінії генерального бунчужного Василя Скоропадського, рідного брата гетьмана Івана Скоропадського. Служив маршалком Полтавської губернії, дбав про освіту, опікувався культурою, справою свого життя вважав діяль¬ну участь у визволенні кріпаків. Мати — Єлизавета Петрівна — з роду Тарновських і Маркевичів.
Дитячі та дівочі роки Єлизавети Скоропадської минули у чудовому старовинному козацькому дворищі батька в Тростянці Прилуцького повіту. Жили Скоропадські у великому, зведеному з дубових балок одноповерховому будинку, куди щочетверга приїжджали для вирішення місцевих справ різного ступеня достатку поміщики. Були з-поміж гостей і визначні діячі — Григорій Павлович Галаган й Василь Васильович Тарновський. Гостював у Скоропадських і Тарас Григорович Шевченко.
Варто відзначити, що Скоропадські — з тих діячів, чиє господарство, перескочивши межі кріпосницької системи, багато в чому відповідало новим капіталістичним відносинам.
Брат Єлизавети Іванівни — Петро Скоропадський — по завершенні військової кар'єри у чині полковника обіймав посаду предводителя дворянства у Стародубському повіті, займався громадською діяльністю. Його син — Павло Скоропадський — увійшов у історію як останній гетьман України.
micher: действительный статский советник
eured: <4> ♀ Мария Андреевна Миклашевская (Скоропадская) [Миклашевские] g. 15 Mae 1839 a. a. 23 Du 1900, Сафоновка
marvidigezh: 28 Mezheven 1885, г.Киев
douaridigezh: Гамалеевский монастырь, Черниговская губерния
Учился в школе гвардейских прапорщиков. Служил в Кавалергардском полку. Участник Кавказских компаний, участвовал в боях с горцами на Северном Кавказе — чеченцами и дагестанцами, за что был награждён золотым палашом с надписью «За храбрость» (весьма редкой для русской армии наградой) и орденом Святого Станислава 2-й степени с мечами. С 1865 в отставке, живет в имении Сафоновка (Путивльский уезд, сейчас Сумская область), принимает активное участие в общественной жизни Стародубщины на посту уездного предводителя дворянства.
В отличие от многих других помещиков Пётр Иванович был одним из аристократов, сочувствовавших идее освобождения крестьян от крепостного права. За труды по освобождению крестьян он был награждён одноимённой серебряной медалью.3
81/3 <2+4> ♀ Елизавета Петровна Скоропадская [Скоропадские]
eured: <5> ♂ Микола Олексійович Вишневський [Вишневські] g. 1825
marvidigezh: Российская империя
Зліва Марія Андріївна з роду Скоропадських, дружина Миколи Олексовича, та її донька Наталія, дружина Миколи Антоновича. |
Микола, нар. 1825 р. дружина Марія Андріївна Коробкевич з роду Скоропадських, донька Наталія.
Ольга Галаган згадує з любов’ю про свою бабусю Марію Андріївну, дружину Миколи Олексовича (ч.3). Бабуся розказувала їй про своє життя. В молоді роки вона і сестра Анна залишилась круглими сиротами і виростали у свойого діда з роду Скоропадських. Від нього у Марії залишилось багато різного гетьманського одягу та коштовностей і землі на Полтавщині. Немає точніших даних про того діда Скоропадського, але по роках можна припускати, що він був нащадком брата Гетьмана Івана Скоропадського (Гетьман не мав синів), Василя. Ним міг бути Іван Михайлович Скоропадський (1805-1887), дід Гетьмана Павла Скоропадського.
marvidigezh: умер молодым
eured: <6> ♀ Александра Петровна Дурново (Скоропадская) [Дурново] g. 23 Mae 1878 a. a. 29 Kerzu 1952, Санкт-Петербург
titl: 29 Ebrel 1918 - 18 Kerzu 1918, Українська Держава, гетьман
marvidigezh: 26 Ebrel 1945, Мюнхен, Німецьке царство, Загинув від ран під час американського бомбардування Мюнхена
douaridigezh: Оберстдорф, Баварія, ФРН
4
141/4 <7+6> ♀ Мария Павловна Скоропадская (Монтрезор) [Скоропадские]eured: <7> ♂ Адам Иосифович Монтрезор [Монтрезоры] g. 1888 a. a. > 1939
marvidigezh: 12 Kerzu 1951, Оберстдорф, Бавария, Германия
marvidigezh: 16 C'hwevrer 1975, Германия
marvidigezh: 1956
eured:
eured: <8> ♀ Олександра Тимченко [Тимченки] g. 21 C'hwevrer 1924
titl: 5 Du 1948 - 23 C'hwevrer 1957, регент гетманского движения
marvidigezh: 23 C'hwevrer 1957, Лондон, Англія, Сполучене Королівство, був отруєний 22 лютого 1957 року і наступного дня помер в Лондоні.
douaridigezh: кладбище Гампстед, Лондон, Англія, Сполучене Королівство
marvidigezh: Gouere 1918, Київ, Україна
titl: гетьмановна
eured: <9> ♂ Герд Хиндер [Хиндер] g. 1920 a. a. 10 Ebrel 1945, І, Ванзэе, Берлин, Германия
eured: <10> ♂ Людвиг Отт [Отт] , ІІ, Цюрих, Швейцария
marvidigezh: 4 Eost 2014, Швейцария
Зліва Марія Андріївна з роду Скоропадських, дружина Миколи Олексовича, та її донька Наталія, дружина Миколи Антоновича. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
5
231/5 <18+11> ♀ Лідія Миколаївна Вишневська (Шредер) [Вишневські]eured: <12> ♂ Олексій Шредер [Шредери]
marvidigezh: 1953, УРСР, СРСР
marvidigezh: 1918
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Павло (Павлюк),нар. 1881р., лікар, забитий 1918р., дружина Паша, забита 1919р., діти Володимир і Наталія.
eured: <13> ♂ Володимир Іванович Жук [Жуки]
marvidigezh: 1952
Біля колодязя, Зліва Паша, дружина Павла сина Миколи Антоновича і справа Галина, донька Миколи Антоновича. |
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Галина, нар.1883р., замужем за Володимиром Івановичем Жуком, діти Вадим(1911-1980) і Ніна(1914-1924), померла 1952р. в Австралії.
eured: <14> ♂ Николай Михайлович Галаган [Галаганы] g. 24 Du 1882 a. a. > 1946
marvidigezh: 1966, Прага, Чехія
marvidigezh: 1914, Российская империя
Найдавніші загальні дані про рід віднайшов в архівах син Миколи Антоновича, Борис. Він знайшов згадки про полковника Чернігівського полку Григорія Вишневського десь у 18-у столітті. Син Григорія, Петро користувався прихильністю імператриці Єлисавети та отримав землі біля Переяслава. Одного зі синів Петра Катерина ІІ відправила за кордон для освіти.
marvidigezh: 1916, Российская империя
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Михайло, нар. 1893., загинув в боях 1916р.
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Ніна, нар.1901р. замужем за чехом Володимиром Сметачеком, жила Празі.
— Мій тато Данило Скоропадський був отруєний КДБ 22 лютого 1957 року в Лондоні. Тоді дядько мами — полковник Порфирій Силенко, який був консультантом і приватним секретарем мого батька, порадив їй залишитися в Канаді, змінити прізвище і заховати мене. Згодом сам емігрував туди ж і жив разом із нами. Коли мені було 22 роки, він раптово помер від раку печінки і не встиг нічого мені розповісти, хоча мамі говорив: скажеш синові про все в дорослому віці. У мами теж були сумніви, чи я вже є дорослий. Вона відкладала цю розмову, бо просто боялася. Але коли важко захворіла, то, щоб не взяти цю таємницю до могили, розповіла спочатку про моїх діда й батька моїй дружині. Я прийшов із роботи, а моя Ірочка, тримаючи фото батька, сказала, що його прізвище зовсім інше, ніж я знав до цього. І коли назвала прізвище «Скоропадський», воно мені нічого не говорило, бо там, як і тут, нічого не вивчають про Гетьманат.
— Як ви обжилися в Україні після переїзду з–за океану?
— Ось уже незабаром буде два роки, як ми проживаємо в Україні. Нині родина — дружина Ірина (сама з Городенки Івано–Франківської області), сини Данило та Максим — мешкають у Івано–Франківську. Я вирішив, що для моїх синів найкраще буде в Україні. Вони ходять до звичайної української школи. Данило, йому десять років, навчається в п’ятому класі; Максим має вісім років — у третьому класі. Ірина викладає англійську мову в одному з університетів Івано–Франківська.
Тут наші з Іриною діти мають велику родину — діда з бабусею, прабабусю, дядька бачать щодня. У дружини багато подружок, з якими навчалися, вони мають таких же дітей, тож спілкуються, гуляють разом. Нам, як сім’ї, тут краще.
6
361/6 <24+13> ♂ Вадим Володимирович Жук [Жуки]marvidigezh: 1980
Зліва Володимир Жук, зять Миколи Антоновича, його дружина Галина і Ніна, доньки Миколи Антоновича, Наталія, дружина Миколи Антоновича, Всеволод, внук Георгія Олексовича (ч.4)(син Михайла), його мати, Софія Іванівна, дружина Михайла Георгієвича, Вадим Жук і Лідія, донька Миколи Антоновича. |
Галина, нар.1883р., замужем за Володимиром Івановичем Жуком, діти Вадим(1911-1980) і Ніна(1914-1924), померла 1952р. в Австралії.
marvidigezh: 1924
Микола Антонович з частиною родини і господарськими робітниками : Зліва син Павло, перед ним його дружина Паша з донькою Наталією, доньки Лідія, Галина і Ніна, за Ніною Микола Антонович. Зі самого заду син Михайло. |
Ми з дружиною в серпні 1993-го побували в Перегудах в супроводі тепер вже покійної внучки Миколи Антоновича, Наталії, батьки якої обоє були вбиті в 1918 і 1919 роках комуністами. Цікаво, що в Перегудах ми зустріли старшу жінку, яка пам’ятала і добрим словом згадувала Миколу Антоновича та по імені сама назвала батька Наталії. Крім тої жінки ми коротко розмовляли з жінкою на прізвище Хмельницькою. Її чоловік в той час лежав недужий в лікарні в Борисполі.
Найдавніші загальні дані про рід віднайшов в архівах син Миколи Антоновича, Борис. Він знайшов згадки про полковника Чернігівського полку Григорія Вишневського десь у 18-у столітті. Син Григорія, Петро користувався прихильністю імператриці Єлисавети та отримав землі біля Переяслава. Одного зі синів Петра Катерина ІІ відправила за кордон для освіти.
