Иван Леонтьевич Максимович g. 1724? a. a. 1 Kerzu 1801 - Taolenn an diskennidi

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Den:392699
Jump to: navigation, search
Ezhomm en deus hor servijer eus kalz loazioù evit diskwel gwezennoù bras. Setu perak ne c'hall gwelout an arvererien dizanv nemet 7 remziad diagentidi ha 7 remziad diskennidi en ur wezenn. Ma vennit gwelout ul lignez a-bezh hep enskrivadur, ouzhpennit an testenn ?showfulltree=yes e dibenn chomlec'h URL ar bajenn-mañ. Mar plij, ne lakait e neblec'h all ebet ul liamm eeun ouzh ur wezenn a-bezh.
11/1 <?+?> Иван Леонтьевич Максимович [Максимовичи]
ganedigezh: 1724?, Российская империя
eured: <1> Марфа Васильевна Лазаревич (Максимович) [Лазаревичи]
eured: <2> Мотрона Фёдоровна Базилевич (Максимович) [Базилевичи]
marvidigezh: 1 Kerzu 1801, Киев, Российская империя
Максимовичі, судячи з гетьманських універсалів, досягли вищих щаблів церковної ієрархії і козацької знаті. Вони були наближені до гетьманів Івана Скоропадського та Данила Апостола. За генеалогічним описом Михайла Максимовича його прадід Іван Леонтійович Максимович був сотником Бубнівської сотні, людиною не лише богатирської сили, але й доброї освіти та культури, володів латинською і польською мовами, любив співати пісень і грати на гуслях.

На початку 80-х рр. на Лівобережжі скасовувався полковий устрій. Замість нього створювалися Новгород-Сіверське, Чернігівське та Київське намісництва, до останнього увійшов і Золотоніський повіт. Припинила своє існування Бубнівська сотня. Іван Леонтійович Максимович зі своєю родиною в 1784 р. був занесений до родовідної дворянської книги Київського намісництва.

Свою службову кар’єру Іван Леонтійович закінчив предводителем Золотоніського дворянства, а доживав свій вік Іван Максимович у селі Прохорівка. Саме там, на Дніпрових схилах, в 1747 р він заснував родове гніздо Максимовичів. У свій час в Прохорівці мешкав Іван Іванович Максимович, "старий майор", як його називали. Після відставки з військової служби в 1835 р. у Прохорівці поселився Олександр Іванович Максимович – батько Михайла Максимовича. Не менш знаменитим також був рід Михайла Максимовича і по материнській лінії – Гликерії Федорівни, яка родом була із Тимківських.

Євдокія Стефанівна вийшла заміж за Петра Базилевича, брат якого Федір був дідом Івана Максимовича. Його внуки Катерина – дружина Льва Павловича Деркача, похованих в Сушках та Олександр, батько Михайла Олександровича Максимовича, похованого на Михайловій горі в Прохорівці.

2

21/2 <1+2> Иван Иванович Максимович [Максимовичи]

3

41/3 <2+3> Екатерина Ивановна Максимович (Деркач) [Максимовичи]
ganedigezh: 1789, Российская империя
eured: <4> Лев Павлович Деркач [Деркачи] g. 1780 a. a. 10 Eost 1867
marvidigezh: 13 Du 1864, Российская империя
Євдокія Стефанівна вийшла заміж за Петра Базилевича, брат якого Федір був дідом Івана Максимовича. Його внуки Катерина – дружина Льва Павловича Деркача, похованих в Сушках та Олександр, батько Михайла Олександровича Максимовича, похованого на Михайловій горі в Прохорівці.
32/3 <2+3> Александр Иванович Максимович [Максимовичи]
eured: <5> Гликерия Фёдоровна Тимковская [Тимковские] g. 1788 a. a. 1829
marvidigezh: 1850, Российская империя
Євдокія Стефанівна вийшла заміж за Петра Базилевича, брат якого Федір був дідом Івана Максимовича. Його внуки Катерина – дружина Льва Павловича Деркача, похованих в Сушках та Олександр, батько Михайла Олександровича Максимовича, похованого на Михайловій горі в Прохорівці.

4

51/4 <3+5> Михаил Александрович Максимович [Максимовичи]
ganedigezh: 3 Gwengolo 1804, Тымковщина, Полтавская губерния, Российская империя
eured: <6> Мария Васильевна Товбич (Максимович) [Товбичи] g. 1831, Драбівська Архістратиго-Михайлівська церква, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
marvidigezh: 22 Du 1873, Михайлова Гора, Золотоношский уезд, Полтавская губерния, Российская империя
62/4 <4+4> Петро Львович Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 1817
marvidigezh: 2 Ebrel 1887
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».

Маємо дані, що у другому скликанні Золотоніського земського зібрання (1867–1870 рр.) із 50 гласних 23 були представниками дворянства, 16 – козаками, 6 – селянами-власниками, 4 – купцями і 1 – священик. На цей час обов’язки повітового предводителя Золотоніського дворянства тимчасово виконував титулярний радник Яків Максимович Деркач, який змінив на цій посаді Олександра Миколайовича Маркевича, а головою повітової земської управи був ротмістр Василь Іванович Гінц, членами земської управи працювали підполковник Петро Львович Деркач та капітан гвардії Іван Васильович Товбич.

83/4 <4+4> Ганна Львівна Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 6 Gwengolo 1817
marvidigezh: 1 Ebrel 1902
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
94/4 <4+4> Олександра Львівна Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 18 Eost 1819
marvidigezh: 27 Gwengolo 1888
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
75/4 <4+4> Микола Львович Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 1822
marvidigezh: 3 Meurzh 1895
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
106/4 <4+4> Марія Львівна Деркач (Шуліченко-Єщенко) [Деркачі]
ganedigezh: 15 Du 1828
marvidigezh: > 1900
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка». Як відмічає М.Максимович «…в войсковой старшине заключалось тогда и из неё определилось потом нынешнее дворянство малороссийское». Остання, Марія Львівна народилася у 1828 році в Сушках. Залишившись вдовою вона переселилася із хутора неподалік Золотоноші до рідного села. Не маючи дітей, Марія Шуліченко-Єщенко відшкодувала велику садибу в 1, 5 десятин під будівництво школи, обладнавши її меблями та закупивши підручники. Згодом, вона пожертвувала для потреб закладу 16 десятин лугової землі, а також надавала фінансову підтримку сушківській церкві. Загальна сума її благодійної діяльності склала 12 тисяч карбованців.

Шумаченко-Ещенко, Марья Львовна, урожденная Деркач. Она была праправнучкой Бубновского сотника Дениса Деркача. Родилась в 1828 г. 15 ноября в с. Сушках, где и провела свое детство. Вышедши замуж, она поселилась на хуторе, в 8 верстах от Золотоноши.

117/4 <3+5> N. Максимович [Максимовичи]
Глеб Александрович (14 мая 1877-15 января 1949) - юрист, украинский писатель. Жена - Навроцкая Мария Дмитриевна (1888-1964). По женской линии внучатая племянница первого ректора Киевского университета им. св. Владимира М. А. Максимовича.
128/4 <3+5> Василь Олександрович Максимович [Максимовичі]
Володимир вчителював в Московській гімназії, Василь та Федір служили в війську.
139/4 <3+5> Федір Олександрович Максимович [Максимовичі]
Володимир вчителював в Московській гімназії, Василь та Федір служили в війську.
1410/4 <3+5> Володимир Олександрович Максимович [Максимовичі]
Володимир вчителював в Московській гімназії, Василь та Федір служили в війську.
1511/4 <3+5> Олена Олександрівна Максимович [Максимовичі]
В 1852 році вийшла заміж.

5

161/5 <11> N. Максимович [Максимовичи]
Глеб Александрович (14 мая 1877-15 января 1949) - юрист, украинский писатель. Жена - Навроцкая Мария Дмитриевна (1888-1964). По женской линии внучатая племянница первого ректора Киевского университета им. св. Владимира М. А. Максимовича.

6

171/6 <16+7> Марія Дмитрівна Навроцька (Лазаревська) [Навроцькі]
ganedigezh: 1888
eured: <8> Гліб Олександрович Лазаревський [Лазаревські] g. 14 Mae 1879 a. a. 15 Genver 1949
marvidigezh: 1964
По жіночій лінії була внучатою племінницею першого ректора Київського університету ім. св. Володимира М. Максимовича.

В 1935 разом з сином Олександром була репресована й заслана до Сибіру.

7

181/7 <17+8> Олександр Глібович Лазаревський [Лазаревські]
ganedigezh: 1910
marvidigezh: 2003
1935 разом з матір’ю був репресований, засуджений на 5 років позбавлення волі і засланий до Сибіру. Під час окупації вермахтом зах. регіонів СРСР (див. Друга світова війна) воював (з 1942) на Ленінгр. фронті. За фахом — будівельник. Після війни працював у Мін-ві комунального госп-ва УРСР нач. відділу зовнішнього благоустрою Управління благоустрою і зелених зон. Від 1976 — на пенсії. Почав займатися літ. діяльністю. Написав спогади, видані 2001 під назвою: «Настоящему с памятью о прошлом». В них, окрім опису власного життя, йдеться про події в СРСР 30—40-х рр. 20 ст.

8

191/8 <18> Олександр Олександрович Лазаревський [Лазаревські]
ganedigezh: 13 Eost 1948
marvidigezh: 27 Eost 2009
Views
Ostilhoù personel
Enklask araokaet