Павел Андреевич Деркач g. 1761 - Taolenn an diskennidi
Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.
eured: <1> ♀ Анастасія Леонтіївна Базилевич (Деркач) [Базилевичі]
Д.: Анастасія Леонтіївна Базилевич, донька абшитованого полкового судді.
У своїй історичній праці «Бубновская сотня», що була вперше опублікована у 1848-1849 роках, М.Максимович пише: «Из товариства Бубновской сотни в первой половине прошлого столетия возникли три старшинських рода, имевшие право считаться здешним коренным панством: Деркачи, Прохоровичи и Осиповские». В нагороду за службу і шведський полон універсалом гетьмана Івана Мазепи від 20 квітня 1708 року сотник Денис Деркач отримав село Сушки. Але у тому ж році він помер у чині полкового осавула. Гетьман Іван Скоропадський універсалом від 2 червня 1716 року передав село у спадкове володіння вдові небіжчика Агафії з синами Іваном, Федором та Андрієм. Згодом Павло Андрійович Деркач стане чоловіком Анастасії Базилевич, правнуки Пелагеї Лизогуб, що була двоюрідною сестрою Семена Лизогуба – внука гетьмана І.Скоропадського.
За часів Михайла Максимовича в Сушках, як пише він далі: «и теперь живёт правнук Дениса, внук Андрея Лев Павлович Деркач, который в войну двенадцатого года козаковал на берегах Рейна и при отставке награждён чином коллежского секретаря. С той поры наслаждается он благополучным миром в кругу своего семейства. Из его коморы (точно такой, какую описал Гоголь в «Старосветских помещиках») получил я в подлиннике вышеприведённые универсалы и несколько других старинных записей».
У гоголівській повісті «Майська ніч, або утоплена» введено персонаж – «комиссар, отставной поручик Козьма Деркач-Дришпановский». Комісар вирішує питання адміністративно-наказного характеру, що проводить відповідну паралель із комісаром полковим канівським у 1730 році Андрієм Денисовичем Деркачем та його сином Павлом, губернським реєстратором у 1784-1790 роках. Саме в той період розгортається фантастичний сюжет повісті.
2
21/2 <1+1> ♂ Лев Павлович Деркач [Деркачи]eured: <2> ♀ Екатерина Ивановна Максимович (Деркач) [Максимовичи] g. 1789 a. a. 13 Du 1864
marvidigezh: 10 Eost 1867, Российская империя
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка». Як відмічає М.Максимович «…в войсковой старшине заключалось тогда и из неё определилось потом нынешнее дворянство малороссийское». Остання, Марія Львівна народилася у 1828 році в Сушках. Залишившись вдовою вона переселилася із хутора неподалік Золотоноші до рідного села. Не маючи дітей, Марія Шуліченко-Єщенко відшкодувала велику садибу в 1, 5 десятин під будівництво школи, обладнавши її меблями та закупивши підручники. Згодом, вона пожертвувала для потреб закладу 16 десятин лугової землі, а також надавала фінансову підтримку сушківській церкві. Загальна сума її благодійної діяльності склала 12 тисяч карбованців.
За часів Михайла Максимовича в Сушках, як пише він далі: «и теперь живёт правнук Дениса, внук Андрея Лев Павлович Деркач, который в войну двенадцатого года козаковал на берегах Рейна и при отставке награждён чином коллежского секретаря. С той поры наслаждается он благополучным миром в кругу своего семейства. Из его коморы (точно такой, какую описал Гоголь в «Старосветских помещиках») получил я в подлиннике вышеприведённые универсалы и несколько других старинных записей».
У гоголівській повісті «Майська ніч, або утоплена» введено персонаж – «комиссар, отставной поручик Козьма Деркач-Дришпановский». Комісар вирішує питання адміністративно-наказного характеру, що проводить відповідну паралель із комісаром полковим канівським у 1730 році Андрієм Денисовичем Деркачем та його сином Павлом, губернським реєстратором у 1784-1790 роках. Саме в той період розгортається фантастичний сюжет повісті.
Під час гостини у Максимовичів у 1859 р. з родиною Деркачів заприятелював і Тарас Шевченко. В листі до Максимовічів 9.10.1859 поет пише: «…поклоніться низенько од мене старим Деркачам…». У 1860 році Шевченко надіслав їм останнє видання «Кобзаря» з дарчим написом: «Льву Павловичу Деркачу з дітками і внучатами на вспомин. Тарас Шевченко». У березні того року М.Максимович пише Т.Шевченку, що його сім’я «і старий Деркач Лев Павлович, получили по книзі «Кобзаря» Вашого з надписом руки Вашої власної і з приложенієм Вашої персони, і були ми тому дуже раді, і Вам за те сердечне дякуєм, сподіваючись, що і Вас самих побачимо знову на побережжю нашому і в сьогорочнеє літо».
3
31/3 <2+2> ♂ Петро Львович Деркач [Деркачі]marvidigezh: 2 Ebrel 1887
Маємо дані, що у другому скликанні Золотоніського земського зібрання (1867–1870 рр.) із 50 гласних 23 були представниками дворянства, 16 – козаками, 6 – селянами-власниками, 4 – купцями і 1 – священик. На цей час обов’язки повітового предводителя Золотоніського дворянства тимчасово виконував титулярний радник Яків Максимович Деркач, який змінив на цій посаді Олександра Миколайовича Маркевича, а головою повітової земської управи був ротмістр Василь Іванович Гінц, членами земської управи працювали підполковник Петро Львович Деркач та капітан гвардії Іван Васильович Товбич.
marvidigezh: 1 Ebrel 1902
marvidigezh: 27 Gwengolo 1888
marvidigezh: 3 Meurzh 1895
marvidigezh: > 1900
Шумаченко-Ещенко, Марья Львовна, урожденная Деркач. Она была праправнучкой Бубновского сотника Дениса Деркача. Родилась в 1828 г. 15 ноября в с. Сушках, где и провела свое детство. Вышедши замуж, она поселилась на хуторе, в 8 верстах от Золотоноши.
