Павел Андреевич Деркач g. 1761 - Taolenn an diskennidi

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Den:719461
Jump to: navigation, search
Ezhomm en deus hor servijer eus kalz loazioù evit diskwel gwezennoù bras. Setu perak ne c'hall gwelout an arvererien dizanv nemet 7 remziad diagentidi ha 7 remziad diskennidi en ur wezenn. Ma vennit gwelout ul lignez a-bezh hep enskrivadur, ouzhpennit an testenn ?showfulltree=yes e dibenn chomlec'h URL ar bajenn-mañ. Mar plij, ne lakait e neblec'h all ebet ul liamm eeun ouzh ur wezenn a-bezh.
11/1 <?+?> Павел Андреевич Деркач [Деркачи]
ganedigezh: 1761, Сушки, Российская империя
eured: <1> Анастасія Леонтіївна Базилевич (Деркач) [Базилевичі]
Павло Андрійович (1761—1790—?) - від другого шлюбу, народився в с Сушках, губернський реєстратор (1784-1790)......5

Д.: Анастасія Леонтіївна Базилевич, донька абшитованого полкового судді.

У своїй історичній праці «Бубновская сотня», що була вперше опублікована у 1848-1849 роках, М.Максимович пише: «Из товариства Бубновской сотни в первой половине прошлого столетия возникли три старшинських рода, имевшие право считаться здешним коренным панством: Деркачи, Прохоровичи и Осиповские». В нагороду за службу і шведський полон універсалом гетьмана Івана Мазепи від 20 квітня 1708 року сотник Денис Деркач отримав село Сушки. Але у тому ж році він помер у чині полкового осавула. Гетьман Іван Скоропадський універсалом від 2 червня 1716 року передав село у спадкове володіння вдові небіжчика Агафії з синами Іваном, Федором та Андрієм. Згодом Павло Андрійович Деркач стане чоловіком Анастасії Базилевич, правнуки Пелагеї Лизогуб, що була двоюрідною сестрою Семена Лизогуба – внука гетьмана І.Скоропадського.

За часів Михайла Максимовича в Сушках, як пише він далі: «и теперь живёт правнук Дениса, внук Андрея Лев Павлович Деркач, который в войну двенадцатого года козаковал на берегах Рейна и при отставке награждён чином коллежского секретаря. С той поры наслаждается он благополучным миром в кругу своего семейства. Из его коморы (точно такой, какую описал Гоголь в «Старосветских помещиках») получил я в подлиннике вышеприведённые универсалы и несколько других старинных записей».

У гоголівській повісті «Майська ніч, або утоплена» введено персонаж – «комиссар, отставной поручик Козьма Деркач-Дришпановский». Комісар вирішує питання адміністративно-наказного характеру, що проводить відповідну паралель із комісаром полковим канівським у 1730 році Андрієм Денисовичем Деркачем та його сином Павлом, губернським реєстратором у 1784-1790 роках. Саме в той період розгортається фантастичний сюжет повісті.

2

21/2 <1+1> Лев Павлович Деркач [Деркачи]
ganedigezh: 1780, Российская империя
eured: <2> Екатерина Ивановна Максимович (Деркач) [Максимовичи] g. 1789 a. a. 13 Du 1864
marvidigezh: 10 Eost 1867, Российская империя
У серпні цьго року минула 145-та річниця від дня смерті Льва Павловича Деркача –засідателя земського суду в Золотоноші, учасника війни з Наполеоном, товариша М.В.Гоголя і Т.Г.Шевчанка та 15 листопада виповнюється 183 роки від дня народження доньки Льва Деркача Марії Шуліченко-Єщенко – засновниці сушківської школи, видатної благодійниці нашого краю. Останки цих діячів покояться в родинному пантеоні на сільському цвинтарі в Сушках.

Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка». Як відмічає М.Максимович «…в войсковой старшине заключалось тогда и из неё определилось потом нынешнее дворянство малороссийское». Остання, Марія Львівна народилася у 1828 році в Сушках. Залишившись вдовою вона переселилася із хутора неподалік Золотоноші до рідного села. Не маючи дітей, Марія Шуліченко-Єщенко відшкодувала велику садибу в 1, 5 десятин під будівництво школи, обладнавши її меблями та закупивши підручники. Згодом, вона пожертвувала для потреб закладу 16 десятин лугової землі, а також надавала фінансову підтримку сушківській церкві. Загальна сума її благодійної діяльності склала 12 тисяч карбованців.

За часів Михайла Максимовича в Сушках, як пише він далі: «и теперь живёт правнук Дениса, внук Андрея Лев Павлович Деркач, который в войну двенадцатого года козаковал на берегах Рейна и при отставке награждён чином коллежского секретаря. С той поры наслаждается он благополучным миром в кругу своего семейства. Из его коморы (точно такой, какую описал Гоголь в «Старосветских помещиках») получил я в подлиннике вышеприведённые универсалы и несколько других старинных записей».

У гоголівській повісті «Майська ніч, або утоплена» введено персонаж – «комиссар, отставной поручик Козьма Деркач-Дришпановский». Комісар вирішує питання адміністративно-наказного характеру, що проводить відповідну паралель із комісаром полковим канівським у 1730 році Андрієм Денисовичем Деркачем та його сином Павлом, губернським реєстратором у 1784-1790 роках. Саме в той період розгортається фантастичний сюжет повісті.

Під час гостини у Максимовичів у 1859 р. з родиною Деркачів заприятелював і Тарас Шевченко. В листі до Максимовічів 9.10.1859 поет пише: «…поклоніться низенько од мене старим Деркачам…». У 1860 році Шевченко надіслав їм останнє видання «Кобзаря» з дарчим написом: «Льву Павловичу Деркачу з дітками і внучатами на вспомин. Тарас Шевченко». У березні того року М.Максимович пише Т.Шевченку, що його сім’я «і старий Деркач Лев Павлович, получили по книзі «Кобзаря» Вашого з надписом руки Вашої власної і з приложенієм Вашої персони, і були ми тому дуже раді, і Вам за те сердечне дякуєм, сподіваючись, що і Вас самих побачимо знову на побережжю нашому і в сьогорочнеє літо».

3

31/3 <2+2> Петро Львович Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 1817
marvidigezh: 2 Ebrel 1887
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».

Маємо дані, що у другому скликанні Золотоніського земського зібрання (1867–1870 рр.) із 50 гласних 23 були представниками дворянства, 16 – козаками, 6 – селянами-власниками, 4 – купцями і 1 – священик. На цей час обов’язки повітового предводителя Золотоніського дворянства тимчасово виконував титулярний радник Яків Максимович Деркач, який змінив на цій посаді Олександра Миколайовича Маркевича, а головою повітової земської управи був ротмістр Василь Іванович Гінц, членами земської управи працювали підполковник Петро Львович Деркач та капітан гвардії Іван Васильович Товбич.

52/3 <2+2> Ганна Львівна Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 6 Gwengolo 1817
marvidigezh: 1 Ebrel 1902
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
63/3 <2+2> Олександра Львівна Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 18 Eost 1819
marvidigezh: 27 Gwengolo 1888
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
44/3 <2+2> Микола Львович Деркач [Деркачі]
ganedigezh: 1822
marvidigezh: 3 Meurzh 1895
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка».
75/3 <2+2> Марія Львівна Деркач (Шуліченко-Єщенко) [Деркачі]
ganedigezh: 15 Du 1828
marvidigezh: > 1900
Ось козацька родина Деркачів похованих на сушківському цвинтарі: Лев Павлович (1780-10.08.1867), Катерина Іванівна (1789-13.11.1864), їхні сини Петро (1817-2.4.1887) та Микола (1822-3.3.1895) обидва підполковники, доньки Анна (6.9.1817-1.4.1902), Олександра (18.8.1819-27.09.1888) та Марія Шуліченко-Єщенко (померла після 1900 року). В текстах зазначено: «Здесь погребён / погребена дворянин / дворянка». Як відмічає М.Максимович «…в войсковой старшине заключалось тогда и из неё определилось потом нынешнее дворянство малороссийское». Остання, Марія Львівна народилася у 1828 році в Сушках. Залишившись вдовою вона переселилася із хутора неподалік Золотоноші до рідного села. Не маючи дітей, Марія Шуліченко-Єщенко відшкодувала велику садибу в 1, 5 десятин під будівництво школи, обладнавши її меблями та закупивши підручники. Згодом, вона пожертвувала для потреб закладу 16 десятин лугової землі, а також надавала фінансову підтримку сушківській церкві. Загальна сума її благодійної діяльності склала 12 тисяч карбованців.

Шумаченко-Ещенко, Марья Львовна, урожденная Деркач. Она была праправнучкой Бубновского сотника Дениса Деркача. Родилась в 1828 г. 15 ноября в с. Сушках, где и провела свое детство. Вышедши замуж, она поселилась на хуторе, в 8 верстах от Золотоноши.

Views
Ostilhoù personel
Enklask araokaet