Семен Леонтійович Слюз (Слюзенко)

Ur pennad tennet eus Rodovid BR, ar c'helc'hgeriadur digor.

Darvoudoù

bugel: ♂ Василь Семенович Слюз [Слюзи]

bugel: ♀ Пелагея (Параска) Семеновна Слюз (Билецкая-Носенко) [Слюзы]

bugel: ♀ Марія Семенівна Слюз (Оробіовська) [Слюзи]

bugel: ♂ Федір Семенович Слюз [Слюзи] a. a. < 1784

eured: ♀ N. Ивановна Булюбаш (Слюз) [Булюбаши]

1724 servij milourel: наказний сотник Сенчанський Лубенського полку

1729 bugel: ♂ Семен Семенович Слюз [Слюзи] g. 1729

1731 servij milourel: значковий товариш Лубенського полку

Mae 1732 - 1738 servij milourel: Лубенський полковий хорунжий

1738 - 1740 servij milourel: Лубенський полковий осавул (перший)

Notennoù

Семен Слюзенко на початку 1724 року їздив у Москву, очевидно, клопотатися про повернення Скоробагатьок. Після повернення звідти був призначений наказним сотником у Сенчі, тому що діючий у той час сотник був посаджений Марковичем «на армату». Числячись значковим товаришем, Семен Слюз уже в 1731 році був представлений полковою канцелярією кандидатом в лубенські хорунжі, але гетьман затвердив на цю посаду Петра Троїцького, а коли той став чорнуським сотником, його місце зайняв Слюз, одержавши гетьманські універсали на цей уряд у травні 1732 року. У цьому ж році він одержав універсал Апостола «на млин на греблі Сенецькій і на вишняк у с. Гапонівці на р. Сулиці», що потім за заповітом його матері перейшло до Степана Корсуна. Лубенським хорунжим Слюз пробув до кінця 1738 року, коли був підвищений у перші полкові осавули, яким і пішов у Кримський похід під командуванням генерального бунчужного Семена Галецького, у якого протягом усього походу був генеральним осавулом. У 1740 р. Семен Слюз був лубенським осавулом і володів такими маєтностями: у Скоробагатьках – 19 дворів, у Юсківцях – 34 двори і в хуторі Сенчанської сотні – 8 дворів «підданих». Одержані від батька маєтності Слюз примножив одруженням із донькою чигриндубровського сотника Івана Булюбаша, який у придане за донькою дав хутір, згодом названий слобідкою Слюзівкою, або Кринкою (Чигриндубровська сотня), до якої було приєднано земель сусіднього села Шушвалівки «у довжину на п’ять верст, а в ширину – на чотири версти». У Семена Слюза було три сини: Федір, Семен і Василь.

• http://gromada-lv.at.ua/index/0-50

Eus an dud-kozh d'ar vugale-vihan