Михайло - Taolenn an diskennidi

darvoud all: 1498, Получил село Ольшаница под Киевом от Великого Князя Александра

eured:
titl: 1513, Упоминание Голубка как королевского дворянина
titl: 1520, Упоминание Голубка в свите князя Константина Острожского
marvidigezh: < 1528

Ймовірний родоначальник відомих шляхетських і козацьких родин Голубів і Голубовичів.

http://www.liveinternet.ru/users/simply_the_grey/post103389891/

servij milourel: 1528, Упоминается в переписи войска Великого Княжества Литовского

marvidigezh: < 1528

Другий син Голубка – Гліб помер до 1528 р., залишивши після себе кілька нащадків чоловічої статі, серед них відомого на ім’я сина Яцька Голубовича (в цьому випадку, патронім переходить у прізвище) та доньку Ганну, яка була дружиною Тимофія Гурка 14. Яцько Голубович помер в 1569 р., передавши маєток Голубівшизну (або Дворище) своїй сестрі. 15 Вищепредставлені діти та онуки Голубка, володіли незначними маєтками, що розташувались трохи не по всій території сучасної Білорусі. Однак, кілька невідомих нам на ім’я синів Голубка, ймовірно, ще з часу його перебування під патронатом князів Острозьких, залишились на терені Волинського воєводства. Таким чином у другій половині XVI ст., коли джерельна база з історії Волині та Центральної України, значно розширюється, в полі зору дослідників “виникають” кілька родин Голубів. Вище вже було зазначено, що лише онуки Голубка фіксуються за прізвищем Голуб, діти ж – Голубовичі. Проте, трансформація Голубовичів у Голубів, пройшла не на всіх рівнях. Сини Гліба Голубовича, померлого раніше за діда Голубка, іменувались так саме Голубовичі16 . З цієї ж сім’ї в результаті спрощення виникає і ще одне прізвище Голубич. Слід зауважити, що і сама форма прізвища Голуб була неусталена до середини XVI ст., коли воно могло вимовлятись і як Голуба 17. В “загальнородинному” процесі “отримування” прізвищ, виникла ще одна модифікація – Голубок (в польській традиції Голубек). Один з Голубків, Якуб Голубок, у 1567 р., мав (вірогідно) сина, що звав себе Борис Голубков 18.

http://www.liveinternet.ru/users/simply_the_grey/post103389891/

marvidigezh: 1583, Киев, Казнен за разбой

servij milourel: 1528, Упоминается в переписи войска Великого княжества Литовского

servij milourel: 1528, Упоминается в переписи войска Великого Княжества Литовского
marvidigezh: > 1567

marvidigezh: 1569

Другий син Голубка – Гліб помер до 1528 р., залишивши після себе кілька нащадків чоловічої статі, серед них відомого на ім’я сина Яцька Голубовича (в цьому випадку, патронім переходить у прізвище) та доньку Ганну, яка була дружиною Тимофія Гурка 14. Яцько Голубович помер в 1569 р., передавши маєток Голубівшизну (або Дворище) своїй сестрі. 15 Вищепредставлені діти та онуки Голубка, володіли незначними маєтками, що розташувались трохи не по всій території сучасної Білорусі. Однак, кілька невідомих нам на ім’я синів Голубка, ймовірно, ще з часу його перебування під патронатом князів Острозьких, залишились на терені Волинського воєводства. Таким чином у другій половині XVI ст., коли джерельна база з історії Волині та Центральної України, значно розширюється, в полі зору дослідників “виникають” кілька родин Голубів. Вище вже було зазначено, що лише онуки Голубка фіксуються за прізвищем Голуб, діти ж – Голубовичі. Проте, трансформація Голубовичів у Голубів, пройшла не на всіх рівнях. Сини Гліба Голубовича, померлого раніше за діда Голубка, іменувались так саме Голубовичі16 . З цієї ж сім’ї в результаті спрощення виникає і ще одне прізвище Голубич. Слід зауважити, що і сама форма прізвища Голуб була неусталена до середини XVI ст., коли воно могло вимовлятись і як Голуба 17. В “загальнородинному” процесі “отримування” прізвищ, виникла ще одна модифікація – Голубок (в польській традиції Голубек). Один з Голубків, Якуб Голубок, у 1567 р., мав (вірогідно) сина, що звав себе Борис Голубков

http://www.haidamaka.org.ua/0140.html

eured: <1> ♂ Тимофей Гурко [Гурко-Ромейко] g. 1540?
marvidigezh: > 1569

ganedigezh: ~ 1550
desaverezh: 1567, упомянут вместе с отцом

Як зазначалось вище Голубко Ганкович мав синів Якуба та Войтеха Голубів. Найповнішим є родинний розпис Якуба Голуба. Про нього, окрім вищенаведеної згадки 1528 р., та його появи у 1533 р. на території Литви більше нічого не. Після себе він залишив сина Андрія. В 1566 р. він отримує королівські привілеї на сс.Скоревщина та Городщина Вітебського п. Лужицької вол. 23 .

Ще в ХІХ ст., деякі польські генеалоги звернули увагу на ймовірність існування двох Андріїв Голубів в один час і фактично на одній території. Проте, це залишилось на рівні гіпотези. Зараз стало відомо про існування Андрія Яковича та Андрія Гнатовича Голубів.

Щось конкретно сказати про Гната Голуба не можна. Ймовірно він був сином Войтеха або Якуба Голуба і помер до 1567 р. Саме від нього бере свої початки магнатська гілка Голубів, фундамент якої заклав Андрій Гнатович Голуб.

http://www.liveinternet.ru/users/simply_the_grey/post103389891/

Ймовірно нащадок Якуба або Войтеха Голубів.

http://www.liveinternet.ru/users/simply_the_grey/post103389891/

ganedigezh: ~ 1575

У 1567 р. під час перепису війська ВКЛ, разом із Андрієм Гнатовичем, згадується Ждан Голуб, який виставляв на війну одного панцирного вершника з маєтків Морозовичі та Стаєк40 . Детальнішої інформації про нього немає. Про те, що Андрій та Ждан приходяться родичами, не викликає сумнівів, адже обоє виходили на війну з Новогрудського повіту і в переписі записані разом. Ждан Голуб, не міг бути сином Андрія (хоча саме на ці роки і припадає молодість Івана Андрійовича), через те що роками народження останнього має бути сер. 1530-тих рр. Тобто Ждан за віковим цензом ще не міг виставляти від себе вояків. Встановити істину допомагає згадка його маєтку Морозовичі. В XVII ст., між онуками Андрія Гнатовича Юрієм та Данилом, розпочнеться справжня ворожнеча за володіння с. Морозівка, Житомирського повіту. Обидва будуть називати себе Голуб з Морозович – за часом утримування в своїх руках села Морозівки41 . Це селище до того не належало Голубам, а перейшло до Юрія Івановича Голуба в 1630 р. від його дружини Маґдалени Бутович 42. Нею ж в 1650 р. Морозівка передається в спадок її дітям від Юрія Голуба (це її другий шлюб) – Томашу та Якобу43 , чим наново підкреслюється велике значення цього маєтку (Томаш Юрійович в 1673 р. так-саме, як і батько, вживає назву в своєму імені “пан Томаш з Морозович Голуб” 44 ). Підкреслимо, що з потраплянням Морозівки до родичів Ждана Голуба, “воскресла” якась стара традиція, що пов’язана із Морозовичами. Ані Юрія, ані Данила не лякало, що це два різних маєтки, бачимо, що обом була потрібна лише подібна, “тотемна” назва. Ймовірно з маєтком Ждана Голуба пов’язана якась більш давня історія, ніж його разова фіксація в 1567 р. Ждан з Морозович не був сином, ані батьком Андрія Яковича, але той факт, що саме його онуки сприймали себе спадкоємцями цієї сакральної “титулатури”, наводить на думки, що маєток міг належати тільки старшому синові в сім’ї Якова Марковича Голуба. Тож можемо стверджувати, що Андрій та Ждан були братами, і вірогідніше за все, останній спадкоємців не залишив.

http://www.haidamaka.org.ua/0140.html

Андрій Гнатович згадується вперше в 1562 р., як королівський дворянин. В березні-травні цього року він, за королівськими дорученнями виїжджав до Луцька, де долею випадку він “зчепився” з Іваном Борзобогатим, що ледь не коштувало йому життя24 . Надалі він фіксується в Речицькій землі, де своєвільно заволодів сс. Євтиховичі та Карповичі (1566 р.) 25, а також отримав привілей на 50 волок землі (1576 – 1580 рр.) 26 . Згадуються і інші тримання цього дворянина, що він накопичував в Новогрудському воєводстві, де в більшості і сам перебував. Авторитет Андрія Голуба, серед місцевої шляхти був значним, про що засвідчує його перебування на Сеймі 1576 р., від Новогрудської воєводства27 . Тут він проявив себе палким сторонником правосланої партії, яка намагалась лобіювати зайняття польсько-литовського престолу московським царевичем 28. В 1578 р. він обіймає уряд поборци слонімського29 . Це одна з останніх згадок про цю особистість. Акцентуємо, що такому кар’єрному росту Андрій Голуб завдячує великій ласці Короля Сигизмунда-Августа. Останній в одному із своїх привілеїв згадує: “нешкодуючи крові та горла свого” Андрій Голуб в битві із москвинами полонив одного з командуючих московської армії Захара Плєщєєва 30. Андрій Голуб мав кількох синів: Пилипа, Івана, Олександра та Станіслава. Пилип був вітебським возним. Відомо, що його двоюрідний брат Степан Матвійович в 1595 р. продав йому у Вітебщині “Голубовські землі”. В 1597 р. Олександр Андрійович уступив села Євтиховичі та Карповичі братові Станіславу , а в 1598 р., подав скаргу до гродського луцького суду на Ст. Білецького 32. Цим обмежуються відомості про цих двох братів. Набагато яскравіший слід за собою залишив Іван (Ян) Андрієвич Голуб. В 1583 р. Іван вже числиться серед слуг кн. Юхима Корецького і позичає йому 500 коп грошей в заставу с. Богате33 . Для нащадків Івана Андрійовича, це була знакова дата: по-перше – с. Богате, стало “титульним” маєтком, що генерувало появу в XVII ст. нового прізвища Голуб-Богацький, трансформованого в козацькому середовищі на Голуб-Богатий34 ; по-друге – з часу, коли Голуби увійшовши під опіку могутнього патрона, до початку Хмельниччини, стали одними з найбільших кредиторів Корецьких і утримали від них в заставі значні маєтності.

Окрім цього, в 1587 р. князь силою виручає свого слугу з-під арешту в луцькому замку, куди він угодив під час нічних гулянь з друзями37 , і, ймовірно, допомогає в 1597 р., коли Іван Голуб був банітований38 . Цей син Андрія Гнатовича, разом із дружиною Катериною Бісікерською, мав велику сім’ю – синів: Петра, Павла, Юрія, Данила, Самуеля, Романа; доньок: Софію та Регіну39 .

http://www.haidamaka.org.ua/0140.html

Народився Юрій Голуб в сім’ї одного з найвпливовіших васалів кн. Юхима Корецького Івана Андрійовича Голуба . Іван Голуб тримав в заставі від князя ряд маєтків, перетворюючись з залежного від князівської волі шляхтича, до одного з кредиторів родини. Іван Голуб обіймав посаду корецького намісника (“титульного” маєтку князів), що свідчить про ступінь довіри князя Юхима до останнього. Проте кар’єра Івана Голуба розпочалась задовго до настання його повноліття. Батько Івана Андрій Ілліч Голуб з Морозович, був в свій час удостоїн ласки короля Сигизмунда-Августа за виявлену сміливість в бою. Як зазначав сам король у своєму привілеї “нешкодуючи крові та горла свого” Андрій Голуб в битві із москвинами полонив одного з командуючих московської армії Захара Плєщєєва . Це дало початок його блискавичної кар’єри, проте, остання і завершилась із смертю Сигізмунда ІІ. Під час виборів нового короля, яким став Стефан Баторій, Андрій Голуб належав до “православної партії” на сеймі . У 1576 р., коли Річ Посполита, після правління Генріха Валуа недорахувалась скарбниці, Андрій Голуб виступив на сеймі з промовою проти “іноземного” претендента Іштвана Обатура, та намагався схилити депутатів на користь московського царя . В результаті маштабних бойових дій, про які згадувалось вище, Королем Речі Посполитої став Стефан Баторій. Андрій Голуб, як політик, покинув Варшаву, залишивши батькові нашого героя значний грошовий статок. Іван Андрійович Голуб мав велику сім’ю – сім синів та дві доньки, а саме: Софія, Регіна, Роман, Юрій, Данило, Петро, Павло, Самуель та Іван.

http://forum.vgd.ru/294/25049/

Окрім синів Ждана, Андрія та Степана, Гнат Голуб мав ще одного сина – Михайла. Михайло Голуб, був володимирським повітовим возним (1580 – 1593 рр. 45 ). Утримуючи маєток Сердятичі, того ж повіту, він називав себе Голуб-Сердятицький. Скоріше за все, що він був наймолодшим сином Гната Голуба. На це наштовхують роздуми про його ймовірне життя з матір’ю-вдовою в Володимирському повіті, де у 1567 р. фіксується і сама Марія Гнатова Голуб

http://www.haidamaka.org.ua/0140.html

ganedigezh: ~ 1600

eured: <2> ♀ Екатерина Бесекерская [Бесекерские]

Народився Юрій Голуб в сім’ї одного з найвпливовіших васалів кн. Юхима Корецького Івана Андрійовича Голуба . Іван Голуб тримав в заставі від князя ряд маєтків, перетворюючись з залежного від князівської волі шляхтича, до одного з кредиторів родини. Іван Голуб обіймав посаду корецького намісника (“титульного” маєтку князів), що свідчить про ступінь довіри князя Юхима до останнього. Проте кар’єра Івана Голуба розпочалась задовго до настання його повноліття. Батько Івана Андрій Ілліч Голуб з Морозович, був в свій час удостоїн ласки короля Сигизмунда-Августа за виявлену сміливість в бою. Як зазначав сам король у своєму привілеї “нешкодуючи крові та горла свого” Андрій Голуб в битві із москвинами полонив одного з командуючих московської армії Захара Плєщєєва . Це дало початок його блискавичної кар’єри, проте, остання і завершилась із смертю Сигізмунда ІІ. Під час виборів нового короля, яким став Стефан Баторій, Андрій Голуб належав до “православної партії” на сеймі . У 1576 р., коли Річ Посполита, після правління Генріха Валуа недорахувалась скарбниці, Андрій Голуб виступив на сеймі з промовою проти “іноземного” претендента Іштвана Обатура, та намагався схилити депутатів на користь московського царя . В результаті маштабних бойових дій, про які згадувалось вище, Королем Речі Посполитої став Стефан Баторій. Андрій Голуб, як політик, покинув Варшаву, залишивши батькові нашого героя значний грошовий статок. Іван Андрійович Голуб мав велику сім’ю – сім синів та дві доньки, а саме: Софія, Регіна, Роман, Юрій, Данило, Петро, Павло, Самуель та Іван.

http://forum.vgd.ru/294/25049/

Окрім цього, в 1587 р. князь силою виручає свого слугу з-під арешту в луцькому замку, куди він угодив під час нічних гулянь з друзями37 , і, ймовірно, допомогає в 1597 р., коли Іван Голуб був банітований. Цей син Андрія Гнатовича, разом із дружиною Катериною Бісікерською, мав велику сім’ю – синів: Петра, Павла, Юрія, Данила, Самуеля, Романа; доньок: Софію та Регіну39 .

http://www.haidamaka.org.ua/0140.html

Олександр Андрійович Голуб. Олександр Голуб – перша особа, що з΄являється у цікавий для нас момент у Житомирі, а саме у 1605 р. Поява О. Голуба, відбувається за досить незвичайних умов – на нього за напад і побиття подають до суду п. Жигмонт Точинський та п. Станислав Бернацький. За оповідками останніх возному, 6 травня 1605 р. “пан Олександр Голуб з братом своїм, не маючи на нас нічого” напав “з боку”, коли останні прямували по житомирських дорогах. Результатом цього нападу стала демонстрація возному двох шабельних ран у обох панів з лівих боків, а також засвідчення ударів в ніс, губу, вибиття трьох передніх зубів і поранення в живіт п. Точинського, і удару в губу п. Бернацького13. Зі свідчень видно, що факту пограбування не було, але й неясна сама причина нападу. Ймовірно, що причиною була помста за когось. Поява Олександра Голуба на Житомирщині ймовірно пов΄язана із уступкою брату Станіславу маєтків Карпіловці та Євтуховичі, що в речицькій землі, і пересування останнього в Київське воєводство. Братом Голуба, що фігурує в судовому позові може бути вищезгаданий Станіслав чи Шимон та Філіп Андрійовичі Голуби – рідні брати Олександра.