Михайло Зембович - Taolenn an diskennidi

eured: <1> ♀ Марія ? (Зембович) [?]

eured: <2> ♂ Сильвестр Вояківський [Вояківські] g. 18 Genver 1824 a. a. 16 Meurzh 1870

ganedigezh: 16 Here 1851, Львів
eured: <3> ♂ Олександр Костянтин Левицький [Левицькі] g. 2 Mezheven 1850 a. a. 29 Gwengolo 1910
douaridigezh: 1915, Стрий
marvidigezh: 15 Here 1915, Стрий
douaridigezh: 1927, Скала Подільська, перепохована поруч з чоловіком

Дружина отця Олександра Олімпія Левицька з Вояковських пережила свого чоловіка на п’ять років і померла 15 жовтня 1915 року в Стрию, в родині своєї доньки Стефанії.

Нещодавно на старому кладовищі у Скалі-Подільській проведена реставрація могили Олександра Левицького і прикріплена таблиця, яка свідчить, що Олімпія і Олександр Левицькі знайшли вічний спочинок разом на скалецькому цвинтарі. Виховали подружжя Левицьких п’ятеро дітей.

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

ganedigezh: 20 Du 1853, Підгайчики

ganedigezh: 8 Du 1856, Підгайчики
marvidigezh: 26 Eost 1863, Підгайчики

ganedigezh: 1858?, Підгайчики
marvidigezh: 1910, Перемишль, Помер полковником, комендантом полку залоги Перемиської фортеці

полковник австрійської армії У Кракові служив капітаном 100-го легіону піхоти.

ganedigezh: 19 Gwengolo 1862, Підгайчики
micher: - 1888, Ілавче, Теребовлянський повіт, сотрудник парохії
eured: <4> ♀ Євгенія Ліщинська (Вояковська) [Ліщинські]
urzhidigezh: 1887
micher: 1888 - 1889, Шепляки, Збаразький повіт, сотрудник парохії
micher: 1889 - 1891, Воля Велика, Жидачівський повіт, адміністратор парохії
micher: 1890 - 1939, Богданівка, Скалатський повіт, парох
marvidigezh: 12 Mezheven 1939, Богданівка, Скалатський повіт

ganedigezh: 8 Du 1868
eured: <5> ♂ Михайло Сергійович Грушевський [Грушевські] g. 29 Gwengolo 1866 a. a. 25 Du 1934, Скала Подільська
marvidigezh: 19 Gwengolo 1948

За документами, що зберігаються в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові, о. Олександр Левицький щонайменше від 1880 р. став офіційним опікуном Марії Вояковської (8 листопада 1868 р. – 19 вересня 1948 р.) (Кн. вступу № 7148, інв. кн. № 173 МЕМ).

перекладач, співробітниця "Львівського наукового вісника"

19 ноября 1948 года скончалась стерроризированная супругами Плотичер, которые вселились в кабинет Михаила Сергеевича и накануне ее ограбили, Мария Сильвестровна Грушевская (ЕU. 2, 250: 1953). После гибели мужа НКВД арестовало их дочь Екатерина Михайловну (ЕU. 2, 249: 1953), брата мужа Александра Сергеевича Грушевского (ЕU. 2, 253:?), сына сестры мужа Анны Сергеевны Сергея Викторовича Шамрая и мужа сестры последнего – Ольга Викторовны. Родная дочь бессменного Председателя Центральной Рады Екатерина Грушевская была арестована 10 июля 1938 года. Сначала ее содержали на Институтской, где проверенными методами добились невероятных самооговоров. 15 августа ее принудили написать заявление наркому НКВД А.И.Успенскому, в котором она признала себя членом националистической организации с 1918 года. 7 сентября датируется сводный протокол допроса – результат трудов заместителя начальника 2 отделения 4 отдела 1 управления НКВД УССР Хаета [272] – 48 страниц машинописи [273]. Получив нужные признания, ее перевели в Лукьяновскую тюрьму. 15-16 апреля 1939 года состоялся суд [274]. Дальнейшая судьба ученой изучена недостаточно. Известно, что она работала в совхозе Сусуман около Магадана, потом в совхозе Эльген [275] (по-якутски значит «мертвый»). Её мать получила от неё последнее письмо в ноябре 1941 года. Оно дошло до адресата, когда в Киеве были уже немцы. Е.М. умерла 30 марта 1943 года в Темлаге [276]. Мария Сильвестровна умерла вроде как в собственном доме и в собственной квартире, однако в самом эпицентре террора, который ее, возможно, в какой-то степени защитил [277].

• http://www.s-bilokin.name/Terror/Mechanism/Application/CentralRada.html

ganedigezh: 1876, 1973 сумнівний, бо батьки щойно одружились. Подається також 1875 р.н.
eured: <6> ♀ Марія Балько (Левицька) [Бальки] a. a. 19 C'hwevrer 1957
marvidigezh: 1927, Ріо-де-Жанейро, Бразилія

Найстарший з дітей Левицьких – син Модест (1873-1927). Він навчався у Віденському університеті, мав юридичну освіту, крім того виявив надзвичайні музичні та ще й організаторські здібності. Модест Левицький був засновником і керівником хорового товариства «Буковинський Боян» (1899-1916) та музичної школи імені Миколи Лисенка у Чернівцях (1904-1916). Залишився в пам’яті нащадків як визначний музичний діяч і талановитий диригент. Він диригував на багатьох концертах у «Народному Домі» в Чернівцях, зокрема Шевченківських вечорах, а також пам’ятних ювілейних, як от: до приїзду Лесі Українки у Чернівці в 1901 році чи до візиту у 1903 році метра української музики Миколи Лисенка. Після включення західноукраїнських земель до складу відновленої Польщі, Модест Левицький виїхав до Бразилії, де у 1927 році помер.

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

За часів Австро-Угорщини інспектор залізниць у Чернівцях - Володимир Левицький у споминах.

ganedigezh: 1877, Нижнів
eured: <7> ♂ Єронім Калитовський (Трохим Дріт) [Калитовські] g. 1866 a. a. 22 Kerzu 1926, Скала Подільська
marvidigezh: 1 C'hwevrer 1917, Закопане, Похована в Стрию.

Наступною в сімействі Левицьких народилася донька Стефанія (1878-1917). Високоосвідчена (отримала фінансово-економічну освіту), ерудована, прекрасний знавець української та зарубіжної літератур, Стефанія до одруження проживала в будинку Грушевських у Львові та працювала бібліотекарем в НТШ. У львівському меморіальному музеї Михайла Грушевського зберігається спільне фото Стефанії Левицької і Катерини Грушевської. Також там знаходиться спільний лист Михайла та Марії Грушевських від 1898 року до Стефанії Левицької з Владикавказа, в якому близькі родичі обговорюють майбутні заручини Стефанії з адвокатом із Борщева Єронімом Калитовським: «Так пише Вуйко (Вуйко-Михайло Грушевський – автор), а я хиба те саме можу повторити: і менї з лиця панич (Єронім Калитовський – автор) подобає ся, але то все нічого не значить: найважнійше то чи тобі подобає ся і чи добрий». Стефанія Калитовська була активною громадською діячкою, свідомою патріоткою, зокрема була головою «Союзу Українок» у Стрию. На жаль, прожила вона коротке життя. Після тривалої хвороби Стефанія померла у 1917 році, залишивши троє маленьких дітей. Близький друг сімейства Калитовських, письменник Василь Стефаник так відгукнувся на велику і сумну втрату у листі до Єроніма Калитовського: «Дорогий Єронім! Хотів би вам написати хоч одне словечко розради, та не можу єго знайти, найрадше сумував бим з Вами над гробом вашої дружини, бо житє мене навчило сумувати. Прийміть від мене лиш щирі бажання аби діти Ваші Вам здорові росли та аби Ви могли їх вести за малі руки місто їх мами. Ваш Василь Стефаник».

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

Закінчила у Львові виділові школи, а потім жіночий учительський семінар і склала державний бухгалтерський іспит. У Науковому товаристві ім. Шевченка працювала бухгалтером-книговодом. Брала активну участь у всіх важливих справах українського жіноцтва в Заліщиках (там тоді працював її чоловік). Згодом сім’я перебралася до Стрия. Померла 1 лютого 1917 року в Закопанім, де лікувалася від прогресуючого туберкульозу.

ganedigezh: 1881
eured: <8> ♂ Йосип Савицький [Савицькі] g. 29 Genver 1882 a. a. 31 Kerzu 1943
marvidigezh: 30 Mae 1953, Нью-Йорк

Ще одна донька Олександра та Олімпії Левицьких Людмила (1881-1953) була дружиною отця Йосифа Савицького. Вона отримала добру освіту, викладала музику, вчила гри на фортепіано. Після смерті свого чоловіка Людмила змушена емігрувати у 1944 році за кордон із сином Зиновієм. Останнього в родині називали Зайком. Він усе життя дбайливо зберігав сімейний архів, вивезений з України в далеку Америку. Ось як він згадував своє походження у спогадах, надісланих львівському меморіальному музею Михайла Грушевського: «Яка ж величезна важливість

для нас стариків оглядати ті безцінні пам’ятки. Кромі цього моя Мама забрала зі собою на еміграцію у великому плетеному з лозини коші різні папери, а між ними прецінні прощальні промови, виголошені на Дідовому похороні, а поміщенні у тогочасних часах у тамошній пресі. Колись у будучині наші внуки і правнуки, у яких будуть зберігатися усі ціннощі Дідів і Прадідів, дорісши до старшого віку напевно будуть, як і ми зараз, із захопленням оглядати і читати збережені пам’ятки про Діда Александра та писані нами зараз ці рядки, бо є вічна правда, що чим дальше віддаляємось від минувшини, тим вона стає нам дорожча».

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

Навчалася у Львові в Дівочому інституті. За фахом була вчителькою музики, вчила гри на фортепіано в Стрию. Після Другої світової війни опинилася на еміграції в США.

ganedigezh: 21 Meurzh 1885, Єрмаківка
eured: <9> ♂ Вікентій Франц Микласевич [Микласевичі] g. 2 Kerzu 1886 a. a. 25 Ebrel 1959
marvidigezh: 27 Gwengolo 1959, Стрий

Ольга Микласевич з Левицьких (1885-1959) проживала у Стрию на віллі «Ясна Поляна», яку вона разом з молодшою сестрою Мартою придбала 1912 році, вже після переїзду зі Скали після смерті батька. Ольга була дружиною правника Вікентія Микласевича та мала трьох дітей: Олександра, Олега і Ксенію. Всі діти Микласевичів були похресниками Грушевських: Михайло Сергійович був хресним батьком Олександра, Марія Сильвестрівна – Олега, Катерина – Ксенії. Саме в цій родині збереглося найбільше реліквій сімей Левицьких і Грушевських. Безцінним є фортепіано, яке свого часу належало Грушевським і знаходилося в їхньому будинку у Львові. В цьому музичному інструменті в часи більшовицьких переслідувань знаходилося таємне місце, де Микласевичі зберігали листи від Грушевських, родинні світлини. Зараз ці речі вони передали до меморіального музею Михайла Грушевського у Львові, де вони й знаходяться.

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

marvidigezh: 1890, померла малолітньою

ganedigezh: 9 Ebrel 1890
marvidigezh: 7 Eost 1973, Стрий

Молодша донька Левицьких Марта (1892-1973) довгі роки працювала вчителькою і залишилася в спогадах родини, як велика шанувальниця української народної творчості. На жаль, своєї сім’ї вона не створила, тому останні роки життя вона провела у «Ясній Поляні» в Стрию разом з сестрою Ольгою та її родиною.

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14

ganedigezh: 12 Mezheven 1899, Богданівка, Скалатський повіт
servij milourel: 1917, УСС
desaverezh: 1918, Станиславів, гімназійна матура (воєнна)
desaverezh: 1920 - 1924, Львів, семінарія
eured: <10> ♀ Юлія Анна Левицька (Вояковська) [Левицькі] a. a. > 1988
micher: 1925 - 1927, Оліїв, Зборівський повіт, адміністратор парохії
micher: 1925, Скалат, сотрудник
urzhidigezh: 5 Ebrel 1925
micher: 1927 - 1932, Великополе, Городоцький повіт, парох
micher: 1932 - 1939, Страдч, Городоцький повіт, парох
micher: 1939 - 1941, Відень, сотрудник у церкві св. Варвари у Відні, душпастир українських робітників у Судетах
micher: 1941 - 1945, помічник візитатора
divroerezh: 1945 - 1949, Німеччина, апостольський візитатор (1945—1946), адміністратор (1946—1948) і генеральний вікарій (1948—1949) для українців греко-католиків у Німеччині
divroerezh: Genver 1949, США
marvidigezh: 12 Mae 1972, Бруклин, Нью-Йорк, США
douaridigezh: 16 Mae 1972, Гемптонбурґ, Нью-Йорк, США

В Німеччині опікував­ся 69.000 вірних, серед яких працювало 117 священиків. Видавав «Урядовий вісник» Апостольської візитатури українців-католиків у Німеччині, заснував українську католицьку семінарію, кілька релігійних організацій.

ganedigezh: 21 Mezheven 1900
marvidigezh: 30 Meurzh 1942, Темлаг, РРФСР, СРСР

19 ноября 1948 года скончалась стерроризированная супругами Плотичер, которые вселились в кабинет Михаила Сергеевича и накануне ее ограбили, Мария Сильвестровна Грушевская (ЕU. 2, 250: 1953). После гибели мужа НКВД арестовало их дочь Екатерина Михайловну (ЕU. 2, 249: 1953), брата мужа Александра Сергеевича Грушевского (ЕU. 2, 253:?), сына сестры мужа Анны Сергеевны Сергея Викторовича Шамрая и мужа сестры последнего – Ольга Викторовны. Родная дочь бессменного Председателя Центральной Рады Екатерина Грушевская была арестована 10 июля 1938 года. Сначала ее содержали на Институтской, где проверенными методами добились невероятных самооговоров. 15 августа ее принудили написать заявление наркому НКВД А.И.Успенскому, в котором она признала себя членом националистической организации с 1918 года. 7 сентября датируется сводный протокол допроса – результат трудов заместителя начальника 2 отделения 4 отдела 1 управления НКВД УССР Хаета [272] – 48 страниц машинописи [273]. Получив нужные признания, ее перевели в Лукьяновскую тюрьму. 15-16 апреля 1939 года состоялся суд [274]. Дальнейшая судьба ученой изучена недостаточно. Известно, что она работала в совхозе Сусуман около Магадана, потом в совхозе Эльген [275] (по-якутски значит «мертвый»). Её мать получила от неё последнее письмо в ноябре 1941 года. Оно дошло до адресата, когда в Киеве были уже немцы. Е.М. умерла 30 марта 1943 года в Темлаге [276]. Мария Сильвестровна умерла вроде как в собственном доме и в собственной квартире, однако в самом эпицентре террора, который ее, возможно, в какой-то степени защитил [277].

• http://www.s-bilokin.name/Terror/Mechanism/Application/CentralRada.html

ganedigezh: 28 Eost 1908
kristenadur: 10 Du 1908, Заліщики
marvidigezh: загинув у 2 світовій війні?

Павло Калитовський пропав безвісти в Німеччині під час Другої світової війни.

ganedigezh: 19 Genver 1911, Стрий
eured: <11> ♂ Теодор Зінько [Зіньки] g. 28 Eost 1909 a. a. 26 Gouere 1992, Стрий
marvidigezh: 1999

ganedigezh: 1912
marvidigezh: 1991, Брюховичі

ganedigezh: 1912, Бібрка
eured: <12> ♀ Теодора Клюфас (Савицька) [Клюфаси]

ganedigezh: 22 Here 1916, Стрий
marvidigezh: 16 Genver 1990, Париж, Є також дата 1988; 18 січня; Сарсель

Відома як поетеса й перекладачка. З 1930-х років писала поезії та новели, а замешкавши у Франції, перекладала з французької на українську твори Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо, Сюллі Прюдома, Г. Аполлінера, П. Клоделя, а з української на французьку – повісті С. Яблонської тощо. Видала кілька збірок поезій, зокрема „Лірика” (1955 p.), „Рими і не-рими” (1959 p.), „Світлотіні” (1987 р.).

ganedigezh: 1918, Стрий
eured: <13> ♀ Любомира Кравчук (Микласевич) [Кравчуки]
marvidigezh: 1998, Стрий

ganedigezh: 1921
eured: <14> ♂ Олекса Антипів [Антипови] a. a. 1970

ganedigezh: 1928
niver a vugale: 2
eured: <15> ♀ Анна Вербицька (Микласевич) [Вербицькі]
marvidigezh: 1989, Дрогобич

Померла малолітньою

ganedigezh: 20 Eost 1943, Львів
eured: <16> ♀ Віра Сидор (Зінько) [Сидори] g. 27 Mae 1947

micher: Стрий, Голова відділу архітектури, культури і сакрального мистецтва Стрийської єпархії
micher: Дуліби, адміністратор парохії
eured: <17> ♀ Ірина ? (Микласевич) [?]
micher: 1996 - 2001, Кавське
micher: 2001 -, Дашава

Насамкінець хочу згадати людину, завдяки якій відбулося в минулому році святкування 100-роковин з дня смерті Левицького. Я маю на увазі отця Зиновія Микласевича, правнука о.Олександра. Священик з великої літери, патріот своєї держави, хоронитель традицій свого роду – ось яким ми його побачили. Не можу не сказати, що теперішній митрополит нашої Церкви Святослав Шевчук є рідним племінником по лінії дружини Ірини отця Зиновія. Ось в яких родинах зростають наші провідники, ось як традиції, вихованість, інтелігентність передаються з покоління в покоління!

• http://skalaugcc.at.ua/blog/2011-10-04-14