Предок Гончаренків з Княжич, Батько Тараса і Луки Гончаренко - Taolenn an diskennidi
Eus Rodovid BR
+ + +
Упокой, Боже, раби Твої і учини їх в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.2
21/2 <1> ♂ Тарасій Гончаренко [Гончаренки з Княжич]eured: <1> ♂ Гончаренко [Гончаренки з Княжич]
marvidigezh: Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
За спогадами Миколи Михайловича Гончаренка, який збирав інформацію про свій родовід, рід Гончаренків походить з Фастова, його представники з'явились у Княжичах у 18-19 ст., тут він розколовся на дві великі гілки, нащадків Тараса і його брата Луки, Тарасенків і Лученків.
+ + +
Упокой Боже, Тарасія і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяmarvidigezh: Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <2> ♀ Акилина Евсеевна ? (Гончаренко) [?] g. 1865
eured: <3> ♀ Февронія Іванівна Гончаренко [Гончаренки]
eured: <4> ♀ ? (Гончаренко) [?]
3
101/3 <2> ♂ Степан Тарасович Гончаренко [Гончаренки з Княжич]marvidigezh: Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
+ + +
Упокой Боже Степана і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяmarvidigezh: Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
eured: <5> ♀ Агриппина Филиппівна ? (Гончаренко) [?]
eured: <6> ♀ Соломонія Микифорівна ? (Гончаренко) [?]
eured: <7> ♀ Уляна Євсевіївна Касьян [Касьяни]
ganedigezh: 1818, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
marvidigezh: 15 Du 1884, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
douaridigezh: 17 Du 1884, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
eured: <8> ♀ Домникия Ивановна ? (Гончаренко) [?]
kristenadur: 1833, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 25 Here 1883, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
douaridigezh: 27 Here 1883, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
+ + +
Упокой, Боже, раба Твого Григорія і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.eured: <9> ♂ Анисия Евфимовна Петренко (Гончаренко) [Петренки] g. 1897
marvidigezh: 25 C'hwevrer 1945, Чернов, Бранденбург, Германия
douaridigezh: >25 C'hwevrer 1945, Чернов, Бранденбург, Германия, возле памятника на площади
Место рождения Киевская обл., с. Княжичи Дата и место призыва Броварский РВК, Украинская ССР, Киевская обл., Броварский р-н Последнее место службы 46 ВДО 4 ВДУ Воинское звание рядовой Причина выбытия умер от ран Дата выбытия 25.02.1945 Первичное место захоронения Германия, Бранденбург, м. Чернов, площадь, у памятника
Є дані на http://obd-memorial.ru/
Згадується у списку жителів села Княжичі, загиблих під час Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 44.
Згадується в дворі №416 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село".
"Мого прадіда Тимофія, чоловіка баби Онисі, в 1914 році забрали на Першу світову війну. Так як він закінчив 4 класи церковно-приходської школи при церкві Петра і Павла в Броварах, його направили у Францію солдатом.
Після закінчення Першої світової війни весь експедиційний корпус відправили кораблем в Одесу. В Росії діяв ЧК і діда забрали в тюрму за те, що грамотний і воював у Франції. Сказали: або іди на курси красних командирів, або розстріляють, і направили Тимофія в Читу для навчання. Провчився рік і йому за хороше навчання дали відпустку додому. Тоді Княжичі належали до Остерського повіту Чернігівської губернії. Воєнкомат був у Броварах.
Тиміш приїхав додому, побудував хату. В Читу він не хотів повертатися. З Чити дзвонять - де курсант Гончаренко Тиміш. Його батько - дід Дорош - каже: "Не переживай - я все вирішу". Закололи кабана і вирішив з воєнкоматом питання. Тиміш залишився вдома.
У Великій Вітчизняній війні діда Тимоша забрали на війну. Воював під Дніпропетровськом і там потрапив у полон з княжичанином Васюрою (сусідом). Із Дніпропетровська втік додому, добиралися пішки.
У 1943 році знову забрали на війну і воював до 1945 року. В лютому 1945 року загинув на війні."eured: <10> ♀ Катерина Іванівна ? (Гончаренко) [?]
marvidigezh: 30 Genver 1943, СРСР
marvidigezh: Mezheven 1944, СРСР
marvidigezh: 1944, СРСР
4
331/4 <10> ♂ Йосип Степанович Гончаренко [Гончаренки з Княжич]eured: <13> ♀ Марфа Павловна ? (Гончаренко) [?]
marvidigezh: Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
eured: <14> ♀ Елизавета Климентьевна ? (Гончаренко) [?] g. 1857 a. a. 5 Du 1917
eured: <15> ♀ Акилина Евсеевна Касьян (Гончаренко) [Касьяны]
eured: <16> ♂ Ксения Евфимовна Лесик (Гончаренко) [Лесики]
kristenadur: 1847, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 3 Kerzu 1917, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
douaridigezh: 4 Kerzu 1917, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <17> ♀ ? (Гончаренко) [?]
marvidigezh: > 1924, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
eured: <18> ♀ Марфа Гавриловна Касьян (Гончаренко) [Касьяны] g. 1860, Княжицька Преображенська церква, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 1863, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
eured: <19> ♂ Семен Діонисійович Залозний [Залозні] g. 1863 a. a. 1932
marvidigezh: 1923, Княжичі, Броварський район, Київська область, УСРР, ССРР
kristenadur: 13 Gwengolo 1865, Містечко Бориспіль, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
kristenadur: 1866, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <20> ♀ Ульяна Саввична Середа [Середы] g. 1873, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <21> ♂ Марко Діонисійович Залозний [Залозні з Княжич] g. 5 Meurzh 1879 a. a. 1935
kristenadur: 23 Du 1879, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 1 Gwengolo 1882, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 12 Gwengolo 1882, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
kristenadur: 20 Here 1883
kristenadur: 11 Here 1885, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
eured: <22> ♀ Татьяна Григорьевна ? (Касьян) [?]
kristenadur: 13 Here 1885, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <23> ♀ Ольга Єрмолаївна ? (Гончаренко) [?]
marvidigezh: 15 Ebrel 1944, Союзна Спільна Справа
Двоюрідний брат Василя Степановича Гончаренко. Є дані на сайті http://obd-memorial.ru.
Дата рождения/Возраст __.__.1908 Место рождения Киевская обл., Броварский р-н, с. Княжичи Дата и место призыва __.11.1943, Броварский РВК, Украинская ССР, Киевская обл., Броварский р-н Последнее место службы 129 Гв. сд Воинское звание гв. мл. сержант Причина выбытия умер от ран Дата выбытия 15.09.1944
Згадується у списку жителів села Княжичі, загиблих під час Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 44.
+ + +
Упокой, Боже, раба Твого Миколу і учини його в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.eured: <24> ♀ Євхросинія Євстратіївна Оснач (Гончаренко) [Осначі з Требухова] g. 1850? a. a. > 1925
marvidigezh: 1918, Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Спільна Справа Українська, помер на наступний день після катувань
douaridigezh: 1918, Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Спільна Справа Українська
З розповідей онука, Миколи Михайловича Гончаренка:
У 6 років залишився без батька. Ходив у найми, заробляв кошти на прожиття, а потім заснував власне підприємство. В селі виникла потреба розширити земельні угіддя за рахунок вирубки ділянки лісу. За цю справу взявся Василь. Організував ручні пильні, став наймати пильників, платити зарплату. Вирубаний ліс розробляв на пиломатеріал. У нього матеріал для будівництва купувала практично вся округа і навіть з інших місцевостей України приїзджали. Коли М.М.Гончаренко лежав у лікарні в Димерці (1930-ті чи 1950-ті роки), то старі люди згадували про його діда. Коли М.М.Гончаренко у 1944 році працював відповідальним на заготівлі лісоматеріалів і вивозці кругляка, приїхав один дід зі своєю підводою з Полтавщини, який теж знав про його діда (В.С.Гончаренка). Василь багатів. У столипінську реформу купив 70 десятин орної землі у поміщика (від Олександрівки до Борисполя). По дорозі з с.Княжичі на Дударків у нього стояла ферма. В селі Княжичі зберігся його будинок - зараз в ньому пошта. Поряд з будинком до Великої Вітчизняної Війни стояв млин - до розкуркулення належав сину Василя - Семену Гончаренку.
Коли у 1918 (1919?) році у село Княжичі увійшов загін (щорсівців, за іншою версією - денікінців чи зелених), вони запитали - хто в селі самий багатий? Один хлопець назвав діда. Щорсівці пішли до нього, вимагали віддати золото. А звідки йому мати золото, коли у нього було 10 душ дітей? Довго катували і били на очах його дружини, після чого він помер.
Про його характер і про відношення до людей і до багатства, свідчить епізод, про який розповідав його син М.Гончаренко. Влітку, коли було дуже жарко, під час робочого дня, він (М.Гончаренко) взяв у погребі глечик з холодною ряжанкою і випив. Його сестра почала його за це лаяти, так як збиралась везти молочні продукти в Київ, в Дарницю на продаж. Тоді їх батько (В.Гончаренко) взяв дрючок, пішов у погреб і побив усі горшки, а після цього сів і заплакав, через те, що його діти через такі недостойні речі сваряться.
За словами його внука Миколи Васильовича, коли він працював на різних посадах в структурах народного господарства - про його діда не раз згадували з повагою люди похилого віку - запитували чи бува не родич? Судячи з усього Василя Степановича знали як підприємця і постачальника будівельних матеріалів і в інших губерніях України у складі Російської імперії (Полтавська) і в Києві і можливо навіть у Москві.
+ + +
Упокой, Боже, Василя і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія5
611/5 <30+24> ♀ Евдокия Васильевна Гончаренко (Белоиван) [Гончаренки]eured: <25> ♂ Фёдор Белоиван [Белоиваны]
+ + +
Упокой, Боже, раби Твої і учини їх в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.1) Гончаренко Яков Омельянович (м.б. записан как Емельянович), год рождения неизвестен, родился в с.Княжичи Броварского района Киевской обл., оттуда и призывался в 1943г. рядовым.
2) Денисюк Степан Миронович - д.р. 10.09.10, с фамилией была какая-то путаница, поэтому м.б. записан как Динесюк или Денесюк, воевал в крымских партизанах, имел награды. У него был брат старший Дмитрий Миронович, тоже воевал. Более о них ничего не известно.
eured: <26> ♀ Анна Прохоровна Коломийченко [Коломийченки]
marvidigezh: Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
Мав добру хату, млин, а також город з картоплею в лісі і вулики. Під час коллективізації відібрали хату і млин, пішов жити в ліс до свого города і вуликів, в колгосп вступати не хотів. Там його застрелив лісник.
+ + +
Упокой, Боже, раба Твого Данила і учини його в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.eured: <27> ♀ Ульяна Евсеевна Касьян [Касьяны] g. 1865, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <28> ♂ Андрей Иванович Москаленко [Москаленки] g. 1865?
eured: <29> ♂ Леонтій Григорович Лобко [Лобки] g. 1867, Остерський уїзд, Чернігівська губернія, Російська імперія
+ + +
Упокой, Боже, раби Твої і учини їх в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.kristenadur: 23 Genver 1878, Княжицкая Преображенская церковь, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
kristenadur: 30 Ebrel 1878, Княжицкая церковь Преображения Господня, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
ganedigezh: 30 Ebrel 1879, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
Восприемники казенный крестьянин Иван Марков Лысенко и Максима Петрова Бабычева жена Параскева Иосифова.
+ + +
Упокой, Боже, раба Твого Якова і учини його в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.kristenadur: 13 Eost 1878, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
kristenadur: 8 C'hwevrer 1879, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
kristenadur: 1881, Княжицкая церковь Преображения Господня, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 22 Ebrel 1885, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
douaridigezh: 24 Ebrel 1885, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
kristenadur: 3 Genver 1881, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 14 Genver 1882, Княжицька церква Преображення Господнього, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <31> ♂ Федір Федорович Медко [Медки з Броварів] a. a. 1943?
kristenadur: 14 C'hwevrer 1882, Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
marvidigezh: > 1945, Село Бровари, Область Київська, Спільна Справа Українська, Союзна Спільна Справа
|
Восприємники при хрещенні Йосип Степанов Корчага і Андрія Тарасова Гончаренка жінка Соломонія Микифорова.
+ + +
Упокой Боже Євфросинію і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяkristenadur: 5 Meurzh 1882, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 11 Gwengolo 1882, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 22 Mae 1884, Храм Апостолів Петра і Павла Містечка Броварів, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
eured: <32> ♀ Євдокія Василівна Деревець (Гончаренко) [Деревці з Гоголева] g. 12 C'hwevrer 1895 a. a. 27 Gouere 1956, Храм Різдва Богородиці Містечка Гоголів, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
marvidigezh: 12 Gwengolo 1943?, Село Княжичі, Загальна Округа Київська, Комісарство Українське, Держава Німецька, убитий гітлерівцями при відступі, разом з братом Семеном і племінником на очах у сина Івана
douaridigezh: 14 Gwengolo 1943, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Господарство Українське, Союзне Господарство
 |
 |
|
Батьки казенний християнин села Княжич Василь Стефанов Гончаренко і законна жона його Євфросинія Євстафієва. Восприємники казенний християнин села Княжич Йосип Стефанов Корчага і отставного рядового Андрія Тарасова Гончаренка жона Соломонія Микифорова.
Судячи із дати звільнення Княжичів загинув близько 28 вересня 1943 року (див. напр. http://mistobrovary.com.ua/istoriya_mista_brovari/velika_vitchiznyana/). Однак за спогадами похований 14 вересня 1943 року.
В селі Княжичі на пам'ятнику жителям села, розстріляним німцями, що коло церкви - його ім'я на другому місці.
Згадується в дворі №244 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 314.
Цікаві вислови, наука життя
- "У комсомол ідіть, а за Бога не забувайте" (з розповідей дітей - Миколи і Насті)
- "Перве зроби людині добро. Як тільки можеш - зроби добро. Оце в тому віра" (з розповідей дітей, Миколи і Насті)
+ + +
Упокой Боже Михайла і прости йому вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини його, разом з його рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяkristenadur: 27 Eost 1885, Княжичі, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 1887, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 1958, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
eured: <33> ♀ Анна Прохоровна ? (Гончаренко) [?] g. 1882
marvidigezh: УССР, СССР
eured: <34> ♀ Дарья Васильевна ? (Гончаренко) [?] g. 1896
kristenadur: 27 Genver 1888, Село Княжичі, Уїзд Остерський, Губернія Чернігівська, Імперія Всеросійська
marvidigezh: 1943, Село Княжичі, Район Броварський, Область Київська, Господарство Українське, Союзне Господарство, розстріляний фашистами
27 вересня 1912 року був восприємником при хрещенні рідної племінниці Марії, дочки рідного брата Михайла, реєстрового крестьянина села Княжич.
Мав у Княжичах мельницю, будівля ніби збереглася до наших днів.
Як почали розкуркулювати у 1929, хотіли забрати на Соловки, він покинув все і втік до Києва чи Бориспіля разом із сім'єю.
Працював на кирпичному заводі. Про його долю нічого не було відомо до війни, коли він повернувся в село разом з приходом німців, яких попервах сприйняв як визволителів і радів їх приходу. Однак під час відступу у 1943 році це не завадило німцям забрати його і його сина як і значну частину всіх чоловіків села і розстріляти - ймовірно щоб не допустити їх мобілізації до лав наступаючої Червоної Армії.
В селі Княжичі на пам'ятнику розстріляним німцями, що коло церкви - його ім'я на третьому місці.
Згадується в дворі №241 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 313.kristenadur: 10 Meurzh 1890, Преображенский храм села Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
eured: <35> ♂ Ермолай Васильевич Залозный [Залозные] g. 26 Gouere 1897 a. a. Mezheven 1944, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, УНР
eured: <36> ♀ Марія Іванівна Петренко (Залозна) [Петренко] g. 8 Gwengolo 1902 a. a. 24 Meurzh 1976
marvidigezh: 23 Here 1937, Жовтневий палац, Київ, УСРР, СРСР
Самуил. Народився і хрестили 20 серпня 1892 року. Батьки: казённый крестьянин Семен Денисов Залозный и законная жена его Пелагея Іосифова, оба православные. Хрещені батьки: солдат Павел Евсевіев Касьян и солдатка Татьяна Васильевна Москаленко. Датовано старим стилем. Імена, звання та віросповідання записано мовою оригіналу зі збереженням орфографії.
Залозний Самійло Семенович, 1892 р. н., воював на фронтах Першої Світової війни, а повернувшись додому, одружився з односельчанкою Марією Іванівною, 1902 р. н. У молодій родині народився первісток Миколка, потім ще шестеро діток. Дружна родина працювала на своїй землі, дбала про своє добро. У 1930 р. обидві родини Залозних були розкуркулені і загнані в колгосп, а в голодні 1932 — 1933 рр. дід Семен помер від голоду. Непримиренний Самійло Семенович мав мужність виказувати незадоволення діями «рідної» радянської влади, за що 4 вересня 1937 р. був заарештований НКВД за «антирадянську пропаганду». Розстріляний, вірогідно, в Жовтневому палаці м. Києва 23 жовтня 1937 р. і заритий, за даними пізніших досліджень, у Биківнянському лісі. Тридцятип'ятирічна Марія із сімома дітьми на руках залишилася сама і годувала дітей на колгоспні трудодні.
eured: <37> ♀ Акилина Прокофьевна ? (Гончаренко) [?] g. 1895
marvidigezh: 1 Meurzh 1945, Радах, Дроссен, Немецкий Рейх
Денис Омелькович Гончаренко. Житель села Княжичі. Загинув на війні з єврофашистами. Ім'я є на пам'ятнику загиблим.
Место рождения Киевская обл., Броварский р-н, с. Княжичи Дата и место призыва __.11.1943, Броварский РВК, Украинская ССР, Киевская обл., Броварский р-н Воинское звание красноармеец Причина выбытия убит Дата выбытия 01.03.1945 Первичное место захоронения Германия, г. Дроссен, севернее, 6 км, с. Радах
Згадується у списку жителів села Княжичі, загиблих під час Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 44.
Згадується в дворі №248 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 314.eured: <38> ♀ Агриппина Ивановна ? (Залозная) [?] g. 1900
eured: <39> ♀ Анна Иосифовна ? (Гончаренко) [?] g. 1900
eured: <40> ♀ Анастасия Евфремовна Воробей (Гончаренко) [Воробеи] g. 1900
marvidigezh: 5 C'hwevrer 1992, Княжичи, Броварской район, Киевская область, Украина
eured: <41> ♀ Татьяна Никитична ? (Гончаренко) [?]
marvidigezh: Mezheven 1944, СССР
Пилип Омелькович Гончаренко. Житель села Княжичі. Загинув на війні з єврофашистами. Ім'я є на пам'ятнику загиблим.
Згадується у списку жителів села Княжичі, загиблих під час Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 44.eured: <42> ♂ Феодосій Омелянович Вітер [Вітри] g. 1910 a. a. 1983
marvidigezh: 1985, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська, Союзна Спільна Справа
kristenadur: 16 Du 1917, Княжицкая Преображенская церковь, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 14 Gwengolo 2008, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
6
1151/6 <68+27> ♂ Павел Андреевич Гончаренко [Гончаренки]eured: <43> ♀ ? (Гончаренко) [?]
eured: <44> ♂ Дорофей Евфимович Петренко [Петренки]
eured: <45> ♀ Прасковья ? (Гончаренко) [?]
eured: <46> ♂ Пётр Иванович Кислый [Кислые]
kristenadur: 1 Gwengolo 1883, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
27 вересня 1912 року була восприємницею під час хрещення своєї двоюрідної сестри Марії, дочки свого дядька Михайла Васильєва Гончаренка, реєстрового крестьянина села Княжич.
9 липня 1914 року була восприємницею під час хрещення своєї двоюрідної сестри Тетяни, дочки свого дядька Михайла Васильєва Гончаренка, реєстрового крестьянина села Княжич.marvidigezh: 10 Mezheven 1897, Бровари, Остерський уїзд, Чернігівська губернія, Російська імперія
kristenadur: 14 Here 1899, Троїцька церква містечка Броварів, Остерський уїзд, Чернігівська губернія, Російська імперія
eured: <47> ♀ Устинія Залозна (Гончаренко) [Залозні] g. 1901? a. a. 1976
marvidigezh: 1943, Княжичи, Броварской район, УССР, СССР
+ + +
Упокой, Боже, Ілларіона і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяeured: <48> ♀ Евфросиния Фёдоровна Петренко (Москаленко) [Петренко] g. 1906?
marvidigezh: 1943, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
Розстріляний німцями у 1943 році. Згаданий на пам'ятнику розстріляним у селі Княжичі.
+ + +
Упокой, Боже, Дмитрія і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяeured: <49> ♂ Михайло Григорович Касьян [Касьяни] g. 1903 a. a. 2001?
kristenadur: 1907, Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 1987, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
douaridigezh: 1987, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
eured: <50> ♂ Фёдор Иванович Заглинский [Заглинские] g. 1908 a. a. 1974
kristenadur: 27 Gwengolo 1912, Церковь Преображения Господня в селе Княжичи, Остерский уезд, Черниговская губерния, Российская империя
marvidigezh: 20 Gouere 1992, Княжичи, Броварской район, Киевская область, Украина
douaridigezh: 22 Gouere 1992, Княжичи, Броварской район, Киевская область, Украина
|
З старого україноруського православного крестьянського козачого роду. Реєстрова крестьянка села Княжичів Остерського повіту Чернігівської губернії Російської імперії. Після революції, громадянської війни і реформи народовладдя 1917-1923 рр. на землях центральної Євразії громадянка Української Республіки, в т.ч. у складі Радянського Союзу.
Батьки реєстровий крестьянин села Княжичі Михайло Васильєв Гончаренко і його жона Євдокія Васильєва, обоє православні.
Восприємники при хрещенні рідний дядько, брат батька, реєстровий крестьянин Семен Васильєв Гончаренко і двоюрідна сестра, реєстрова крестьянка Марія Леонтієва Лобко.
В 1930х під час голоду з сестрою Тетяною їздила у Росію на заробітки, висилаючи сім'ї додому продукти. З них до адресатів доходила десь лише кожна 5-та посилка. Траплялись там і "женихи", але всім відмовляли. Разом із сестрою вийшли заміж у рідному селі, на своєму кутку. Коли батько їх наставляв щоб одружувались - відмовлялись тим, що не він їх годує, а вони самі на себе заробляють. Коли прийшов час обоє вийшли заміж по своїй волі.
+ + +
Упокой, Боже, рабу Твою Марію і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.marvidigezh: 12 Gouere 2000, Княжичи, Броварской район, Киевская область, Украина
eured: <51> ♂ Костянтин Кирилович Тетянич (Татьянич, Татьяныч) [Тетяничі з Княжич] g. 30 Mae 1911 a. a. 29 Genver 1985
kristenadur: 9 Gouere 1914, Храм Преображення Господнього Села Княжичі, Остерський уїзд, Чернігівська губернія, Російська імперія
marvidigezh: 29 Kerzu 1991, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
douaridigezh: 30 Kerzu 1991?, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
|
Народилась в селі Княжичі в родині реєстрового крестьянина Михайла Васильєва Гончаренка і його жони Євдокії Васильєвої, обоє православні.
Восприємники при хрещенні реєстровий крестьянин Степан Олексієв Маляренко і двоюрідна сестра, реєстрова крестьянка Марія Леонтієва Лобко.
В 1920х ходила в школу. Навчання йшло добре, зокрема добре йшла математика. Довчилась до 4-го класу, далі вчитись не схотіла, але вирішувала задачі навіть для десятикласників.
В 1930х під час голоду з сестрою Марією їздила у Росію на заробітки, висилаючи сім'ї додому продукти. З них до адресатів доходила десь лише кожна 5-та посилка. Траплялись там і "женихи", але всім відмовляли. Разом із сестрою вийшли заміж у рідному селі, на своєму кутку. Коли батько їх наставляв щоб одружувались - відмовлялись тим, що не він їх годує, а вони самі на себе заробляють. Коли прийшов час обоє вийшли заміж по своїй волі.
Родичі і зокрема чоловік, цінували її за її розум. Він навіть їй якось у присутності сестри сказав: "Якби у моєї жінки були багатий батько, то вона б стала прохвесором".
В якості восприємниці при хрещенні всіх своїх дітей взяла сестру Анастасію.
Згадки
"Княжичани були й учасниками Всесоюзної с/г виставки 1958 року. Це доярки Г. І. Зеленко, Т. М. Гончаренко, Л. І. Кришин, М. Ф. Горобей, А. І. Клименко, О. С. Куценко, К. Л. Москаленко."
Згадується в дворі №244 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 314.
+ + +
Упокой Боже Тетяну і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
ganedigezh: 19 Mezheven 1923, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Господарство Українське, Союзне Господарство
kristenadur: 19 Mezheven 1923?, Храм Преображення Господнього Села Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Господарство Українське, Союзне Господарство
eured: <52> ♀ Анастасія Яківна Бублик (Гончаренко) [Бублики з Капустинець] g. 4 Du 1929 a. a. 5 Eost 2007, Княжичі, Броварський район, Київська область, Ukrainische Sozialistische Sowjetrepublik, Sowjetunion
aotre da eurediñ: <52!> ♀ Анастасія Яківна Бублик (Гончаренко) [Бублики з Капустинець] g. 4 Du 1929 a. a. 5 Eost 2007, Княжичі, Броварський район, Київська область, Ukrainische Sozialistische Sowjetrepublik, Sowjetunion
marvidigezh: 25 Eost 2011, Кладовище Села Шрамківка, Округа Драбівська, Область Черкаська, Господарство Українське
douaridigezh: 27 Eost 2011, Кладовище Села Шрамківка, Округа Драбівська, Область Черкаська, Господарство Українське
marvidigezh: 25 Mezheven 1941, Союзна Спільна Справа
+ + +
Упокой Боже, Федора і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.marvidigezh: > 1941, УССР, СССР
eured: <54> ♀ Ольга Іванівна Строкач [Строкачі з Плоского] g. 19 C'hwevrer 1926 a. a. 8 Ebrel 2009
kristenadur: >11 Eost 1920, Село Княжичі, Броварський район, Київська область, УСРР
marvidigezh: 7 Genver 2013, Село Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
|
 |
Народився і виріс у селі Княжичі, у звичайній сільській сім'ї. Зі старого православного християнського трудового козачого сільського роду, нащадок реєстрових християн і реєстрових козаків сіл Остерського повіту Чернігівської губернії Російської імперії. В силу свого походження, виховання і життєвого шляху мав відношення і отже може розглядатись як типовий представник народної світоглядної традиції козацтва, вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській, людей вільної України і святої Русі, зокрема традиції червоного козацтва, людей Сонця Правди, Сонця Красного, трудових козаків і робочих християн, яка надзвичайно яскраво і багатогранно проявила себе на Подніпров'ї, Україні, східній Європі і Великій Росії у 19-20 століттях. Громадянин Української Держави, в т.ч. у складі Радянського Союзу, Сполучених Радянських Держав.
В 1920-1930х рр. був свідком репресій, насильницького розкуркулення, колективізації і голоду нею спричиненого, які проводились під гаслами боротьби за комунізм, комунальне народовладдя під червоними прапорами. Разом з тим, як багато молоді того часу щиро вірив у те, що ідеї комунального народовладдя для всіх вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській, а не лише для обраних врешті решт переможуть і на батьківщині і в усьому світі.
В 1929-1930х рр. Микола разом з сім'єю пережив розкуркулення. Батьки вступили до колгоспу, згодом батько працював у селі фельдшером.
В 1932-1933 рр. разом з сім'єю, родичами, односельцями і всією країною переживав голодовку, спричинену насильницькою колективізацією і беззаконням людей при владі. Становище сім'ї полегшувало те, що розкуркулення і вступ до колгоспу відбулися до голодовки, а також те, що сім'ї допомагали продуктами старші сестри Миколи, які в тих умовах змушені були виїхати на певний час на заробітки в Російську Республіку. Микола разом з братом Іваном саме ходив до школи у початкові класи і коли дізнався, що від голоду страждає їхня вчителька і її родина розповів про це батькам і вони в міру своїх скромних можливостей інколи допомагали продуктами, за що вчителька була вдячна.
Закінчив заочно Інститут сільського господарства в Києві.
З 1959 року працював зоотехніком-селекціонером у радгоспі імені М.Щорса в рідному селі.
Він професійно вів картотеку корів. Доярки згадували, що Микола Михайлович любив свою роботу, до кожної корови ставився майже як до людини - знав родовід, таким чином слідкуючи за селекцією.
За часу його роботи у радгоспі суттєво виросли деякі показники роботи, наприклад удої молока. Так у 1959 році кожна корова в середньому давала по 2300 кг молока, а в 1980 - 4175 кг.
Мав нагороди і подяки від дирекції радгоспу. Нагороджений почесною грамотою "За достигнутые успехи в выполнении социалистических обязательств по достойной встрече 60-летия Великой Октябрьской социалистической революции".
Головним комітетом ВДНГ нагороджений дипломом III ступеня "За успіхи в економічному і соціальному розвитку України" (1980 р.)
Був ініціатором заміни племінного стада корів на чорнорябу породу.
Продовжував працювати у радгоспі на протязі тривалого часу навіть після виходу на пенсію.
За родинними спогадами, коли разом з братом Іваном в 1930-х вступав у комсомол, батько їм дав наступне напутствіє: "- В комсомол ідіть, часи зараз такі. але за Бога не забувайте".
Захоплюючись ідеями комунального народовладдя під червоними прапорами і перспективами, які вони відкривали для розвитку господарства країни вирішив присвятити своє життя сільському господарству. Поступив і навчався у сільськогосподарському технікумі в Боярці, потім у сільськогосподарській академії. Працював на різних посадах, в т.ч. провідним зоотехніком у радгоспі в селі Княжичі, сучасною мовою можна так сказати входив у "раду директорів і провідних спеціалістів" цього підприємства. Судячи зі спогадів співробітників був сумлінний працівник і розумний керівник, якій вмів співпрацювати з людьми по-людські.
Все своє життя в міру сил і вільного часу займався самоосвітою, багато читав, цікавився різними питаннями життя суспільства і світобудови. Мав багато різних інтересів. Серед іншого цікавився наукою, літературою, бджільництвом і т.д.
В 1950-1980х рр. цікавився суспільно-політичним життям, спілкувався з керівництвом підприємства, часом також керівництвом сільського і районного рівнів. Немало читав на цю тематику, в т.ч. досить серйозно ставився до і роздумував над питаннями комунального народовладдя і розвитку країни і суспільства, вчитувався в т.ч. у матеріали з'їздів партій, на відміну від багатьох його односельців і сучасників, радянських громадян, які до цих питань вже тоді ставилися дуже скептично і лише удавали, що це їх цікавить. Одного разу отримавши зарплату навіть купив і приніс додому великий портрет Володимира Леніна, всесвітньовідомого вождя і популяризатора ідей комунального народовладдя, пам'ять якого тоді прийнято було широко шанувати в усіх країнах Радянського Союзу, що однак викликало деякий подив і несприйняття жінки і дітей.
В сім'ї, серед рідних і односельців вважався людиною чесною, порядною і безкорисливою, що проявлялось зокрема в його багаторічній роботі у сільському господарстві. Серед його оточення були люди, які використовуючи службове становище всіма правдами і неправдами діставали присадибні ділянки і розбудовували родинні маєтки, однак він з цих можливостей не користався, що не завжди знаходило розуміння у родинному колі.
Хоч від Бога не відмовлявся, але в церкву ходив рідко, змінив свою думку і став більше приділяти уваги вірі і богослів'ю у останні роки свого життя.
У старшому віці більше уваги став приділяти історії України XX ст., богослів'ю, упорядкуванню інформації про родовід власної родини, запису власних спогадів та ін. На жаль недочував, тому мабуть чимало з пережитого так і залишилося невідомим родині. Однак саме те, що він розповів про власний козацько-селянських родовід - про жителів сіл Київщини Гончаренків, Деревців, Осначів і їх численних родичів, стало початком пошуків і впорядкуванню відомостей про родовід, які продовжуються і зараз.
В останні роки життя бачачи те, що відбувалось навколо багато роздумував і переймався майбутнім рідної України, певною мірою розчарувався в тих поглядах на комунальне народовладдя і історію радянської епохи, якими захоплювався у молодості, суттєво їх переосмислив. Не раз згадував і бідкався щодо розкуркулення, репресій, насильницької колективізації і голодомору, руйнування церков і переслідувань інакомислячих, брехні і несправедливостей людей при владі того часу.
Також якось згадував, що одного разу, побачивши малюнки свого племінника, сина своєї рідної сестри, Феодосія Тетянича, майбутнього українського художника, поїхав разом з ним в Академію Мистецтв в Києві дізнаватись про умови вступу. Після перегляду робіт Феодосія їм відповіли, що на даний момент місця вже всі заняті, але якщо якесь місце звільниться, то вони його запросять. Місце звільнилось через два місяці - так Феодосій Тетянич при участі дядька знайшов свій життєвий шлях. Разом з тим існують також інші версії відносно вступу Феодосія до Академії Мистецтв.
Згадується в дворі №244 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 314.
+ + +
Упокой Боже Миколу і прости йому вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини його, разом з його рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи йому причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх вся согрєшеніяdouaridigezh: 30 Gouere 2007, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
marvidigezh: 28 Eost 2007, Австралія
дитиною на руках. Долучився до цієї благородної справи своїм грошовим внеском українець Микола Самійлович Залозний, закинутий життям у далеку Австралію. Працюючи в еміграції простим робітником і таксистом, усе життя збирав кошти і заповів їх на спорудження Меморіалу. Історія його життя відображає долю мільйонів українців, закинутих у різні країни світу. Залозний Микола Самойлович народився 1:5 лютого 1921 р. в с. Княжичі Броварського району в заможній селянській родині. За давніми переписами, Залозні входили в число перших 67 родин села. Батько, Залозний Самійло Семенович, 1982 р. н., воював на фронтах Першої Світової війни, а повернувшись додому, одружився з односельчанкою Марією Іванівною, 1902 р. н. У молодій родині народився первісток Миколка, потім ще шестеро діток. Дружна родина працювала на своїй землі, дбала про своє добро. У 1930 р. обидві родини Залозних були розкуркулені і загнані в колгосп, а в голодні 1932 — 1933 рр. дід Семен помер від голоду. Непримиренний Самійло Семенович мав мужність виказувати незадоволення діями «рідної» радянської влади, за що 4 вересня 1937 р. був заарештований НКВД за «антирадянську пропаганду». Розстріляний, вірогідно, в Жовтневому палаці м. Києва 23 жовтня 1937 р. і заритий, за даними пізніших досліджень, у Биківнянському лісі. Тридцятий'ятирічна Марія із сімома дітьми на руках залишилася сама і годувала дітей на колгоспні трудодні. П'ятнадцятирічний Микола, син «ворога народу», після 7-го класу був змушений покинути школу, йти на роботу в колгосп і допомагати мамі по господарству. У лютому 1941 р. двадцятирічного Миколу забрали в армію, і невдовзі він опинився на західному кордоні у кривавому вирі війни. Незабаром їхня частина потрапила в оточення, і молодий солдат став полоненим німецької армії. Можна собі уявити, що пережив Микола і тисячі таких як він — за колючим дротом, під вітром і дощем, на голій землі, на снігу, на морозі, майже без харчів! Відморожені ноги, рабська праця, знущання… Друзі по неволі допомогли вилікувати ноги. Опинився в Італії на тяжких роботах. Наприкінці 1944 р. був визволений з полону англійськими військами й отримав статус переміщеної особи. Після закінчення війни перед 24-річним Миколою Залозним постало питання: що далі? Зв'язку з рідними немає, повертатися додому сину «ворога народу», та ще й колишньому полоненому означало відразу ж потрапити в Сибір. Вирішив залишитися на Заході і змінити прізвище, щоб убезпечити рідних від репресій. Попереду — вигнання, невідомість, поневіряння. З групою українців тепер уже не Микола Залозний, а Френк Ставицький, попадає в Ірак, де працює на тяжких роботах майже сім років. У грудні 1950 р. група переміщених осіб, а з ними і Микола-Френк, подалися аж в Австралію, де Микола й осів назавжди. Жив одинаком, родини не завів, австралійського громадянства не прийняв. Збудував власний будинок на околиці Сіднея, працював робітником і тривалий час — таксистом. Довгі роки Микола не мав зв'язку з Україною — боявся нових репресій щодо своїх рідних. Мовчала й родина Миколи в Україні — мама, брати і сестри. Бо не знали долі не тільки Миколи, а й заарештованого у 1937 р. батька — Самійла Семеновича. Нарешті у 1967 р. прийшло повідомлення про реабілітацію батька, а в грудні 1970 р. — відповідь Червоного хреста, що М. Залозного знайдено в Австралії. Цей зв'язок було поновлено аж 1976 р. на настійне прохання мами, яка, надірвана тяжкою працею, того ж року й померла. З настанням Незалежності України контакти було відновлено, зав'язалося листування, з якого стало відомо чимало фактів невеселого емігрантського життя Миколи Залозного (Френка Ставицького). Не можна без болю в серці читати листи цієї одинокої літньої людини до рідних на свою батьківщину!.. У них страждання, плач, туга за всім втраченим, за своїми рідними, за красою рідної землі. На пам'ять про закатованого батька Микола Самійлович посадив тополю на своєму подвір'ї і плекав її до кінця своїх днів. У 1999 р. з України до Австралії приїхало подружжя Дмитро та Ольга. Вони поселилися на одній вулиці з Миколою Самійловичем, познайомилися з ним, зустрічалися, допомагали, встановили тісніші контакти з сестрою Марією Самійлівною, що живе в Броварах, та з іншими членами родини Залозних. Помер Микола Самійлович 28 березня 2007 р. у віці 86 років. Раптова смерть застала його на своїй вулиці біля газетного кіоску, куди вийшов купити газети. Прах Миколи Самійловича було надіслано з Австралії в Україну і З0 липня 2007 р. підзахоронено на могилі його мами в с. Княжичі. 20 жовтня 2008 р. в Броварах на подвір'ї церкви Покрови Пресвятої Богородиці було урочисто відкрито, за заповітом Миколи Залозного, Меморіальний знак жертвам голодоморів і політичних репресій. Встановлена Меморіальна дошка сподвижнику-жертводавцю.
eured: <55> ♀ Катерина Яківна ? (Залозна) [?] g. 6 Mae 1926 a. a. 16 Eost 2016
marvidigezh: 23 Here 1979, УРСР, СРСР
marvidigezh: 1943, Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
Згадується в дворі №241 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 313.
+ + +
Упокой Боже, Андрія і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяmarvidigezh: 1925, Княжичі, Броварський район, Київська область, УСРР, ССРР
marvidigezh: 2000?, Київ, Україна
|
Після того як втратив батька був усиновлений чоловіком своєї тітки, який дав йому своє прізвище. Став кандидатом наук. Мав двох дочок, народжених в один день. Помер приблизно в кінці 1990х. Спогади записані зі слів Миколи Михайловича і Анастасії Михайлівни Гончаренко.
+ + +
Упокой, Боже, раба Твого Анатолія і учини його в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.
|
 |
marvidigezh: 31 Kerzu 1947, Долина, Станіславська область, УРСР, СРСР
kristenadur: >6 C'hwevrer 1926, Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
eured: <56> ♀ Фёдор Михайлович Заглинский [Заглинские из Княжич] g. 1927 a. a. 1973?, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
torr-dimeziñ: <56!> ♀ Фёдор Михайлович Заглинский [Заглинские из Княжич] g. 1927 a. a. 1973?, Княжичи, Броварской район, Киевская область, УССР, СССР
eured: <57> ♂ Николай Фёдорович Волоха [Волохи з Гоголева] g. 2 Mae 1920 a. a. 9 Kerzu 2009
marvidigezh: 20 C'hwevrer 2015, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
douaridigezh: 21 C'hwevrer 2015, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
 |
Проста українська православна християнка, невтомна молитовниця і тружениця. Народилася в селі Княжичі Броварського району Київської області Української Республіки в сім'ї простих українських трудових християн, українських і радянських громадян, приписного казенного християнина села Княжич (представника крестьянського сословія) Михайла Васильєва сина Гончаренка і колишньої приписної козачки (представниці козачого сословія) села Гоголів Євдокії Васильєвої дочки Деревець.
Серед спогадів раннього дитинства те як мати возила до баби, своєї матері у село Гоголів. Та дуже їй раділа і називала "онучка, моя онучка", на що вона надулася і мовчала, визиваючи здивування баби і матері, а на запитання, що трапилось відповіла: "мам, чого вона мене онучкою зве? онучка це те, що (на ноги) вдівають"
У 6 років пішла в школу (хоч в такому возрасті тоді як правило не брали). В 14 років хотіла після школи поступити на курси крою та шиття, але вони коштували дорого (300 рублів), мати не могла заплатити такі гроші, тому мусила іти працювати в колгосп. Дуже любила читати і вишивати. Працювала у колгоспі, лісгоспі (разом з братом Іваном), радгоспі, заповнювала паспорти (паспортисткою), на виборчій дільниці.
В 1932 році пішла в сільську 7-річну школу у 6 років (віддав батько) хоч всі тоді як правило йшли у 8 років. У 1-му ж класі захворіла кором, стан був дуже тяжкий, батьки думали, що вже не виживе.
Розповідала, що в дитинстві ночами любила читати книжки, які брат Микола постійно приносив з бібліотеки.
Як і у більшості сільських сімей того часу було заведено, що всі разом вставали на ранкову молитву. Після смерті батька у 1943 році за цим слідкував старший брат Микола. Батько і мати навчаючи вірі в Бога, звертали увагу, що основне це робити людям добро. Певний вплив на становлення у вірі мабуть мала тітка Євфросинія, так як у неї зокрема брала написані від руки на листку молитви і переписувала собі.
В дитинстві сторонилась чужих людей: старші робили зауваження, що не здоровається з односельцями; не брала їжу, якою пригощали незнайомі люди та ін.
Була в піонерах. У старших класах вчителем російської мови був Філарет Іванович. Іван Іванович вів співи. Серед іншого запам'яталось як співали: "Ой полола дівчина буряки-буряки, комсомольці ...", вірш "перший сокіл — Ленін, другий сокіл — Сталін... (див. http://poetry.uazone.net/folk20.html)"
14 квітня 1939 року була восприємницею при хрещенні свого племінника, сина своєї сестри Тетяни Івана. За спогадами гралася разом з дітьми, коли до неї підійшла сестра і сказала, що вона буде хресною. Вдвох пішли пішки до Києва, до Володимирського собору. Там посеред пустого храму стояв священник, який звершував обряд хрещення і якого обступила група людей, переважно жінок з дітьми. Так і похрестили немовля.
До війни дружила з Іваном Пуленком, подобалися одне одному, коли він уходив на фронт домовлялися дожидати друг друга, але на жаль він загинув на війні з фашистами.
Під час війни жила разом з батьками. Бачила батька в день його трагічної загибелі. Згадувала про спілкування з німцями (чомусь російською мовою). Згадувала, як один жалівся, що не хоче воювати, на що вона відповіла: "не хотів би, не воював". Згадувала, як ганяли на роботи - рити окопи, працювати на кирпичному заводі. Одного разу, незважаючи на неповноліття ледь не потрапила на роботи в Німеччину. Прийшла у паспортний стіл за посвідченням, там саме стояв німецький офіцер, коли вона запитала у паспортистки своє посвідчення, та почала його шукати, при цьому швидко щось заховавши під скатерть, врешті сказала, що документа немає. Анастасія запитала вказуючи на скатерть - там мій документ. Паспортистка зло на неї глянула, але в присутності офіцера змушена була віддати документ. Таким чином Анастасія ледь не потрапила до Германії.
Розповідала, що коли в кінці війні вона захворіла, лежала на печі з опухлою ногою, це побачив радянський офіцер, який саме жив у них в хаті, сказав, що це не діло, що з таким вона довго не проживе, посадив її на машину і відвіз у госпіталь, де були антибіотики і все необхідне і де лікарі її швидко поставили на ноги, за що все життя згадувала цього військового добрим словом.
Близько 1953 року розійшлася з першим чоловіком (одна з перших у селі, в той час це було не прийнято). В процесі розлучення перший чоловік, який на той час вже зійшовся з другою, забрав собі хату, побудовану при участі дружини. З часом перший чоловік всім дуже жалівся, що так вчинив, говорив, що так на нього вплинула мати, але вже нічого не міг повернути. Після того Анастасія близько 20 років прожила сама, поки не зустрілась з Миколою Федоровичем, який вже був вдівцем і не прийняла його до себе.
Розповідала, що Марфа, мати першого чоловіка була з роду Шваньок, тобто судячи за все представниця роду Купрієнків. За її словами своїм ставленням до неї суттєво посприяла розлученню її з її сином Федором, в результаті чого вони обо жили довгий час самотньо і нещасливо, особливо її син, який болісно переживав розлучення, останні роки життя багато пив. Зокрема коли син служив в армії Марфа підговорила його товариша написати йому, що нібито Настя має когось на стороні, син повернувся і став жінку обвинувачувати, для Насті це стало останньою краплею і вона подала на розлучення. В процесі розлучення активно добивалась того, щоб все спільно нажите подружжям майно відійшло її сину. Суд вирішив справу на користь її сина, але після цього колишня невістка ні про яке примирення з її сином чути більше не хотіла, значну частину життя проживши самотньо. Син одружився вдруге, але забути першу дружину не міг, весь час за неї згадував, постійно просив повернутись і все частіше заглядав у чарку.
Все життя працювала на різних роботах. Працювала в колгоспі, на кирпичному заводі в Києві, в паспортному столі, на лісозаготовках та ін. На цих роботах важко працювала, підіймала важкі предмети (кирпичі, колоди), труїлася хімікатами під час роботи у колгоспі, виконувала великі норми, у зв'язку з цим сильно підірвала собі здоров'я, жалілася на болі в ногах, руках і тілі, спричинені цим до кінця життя.
Не раз з задоволенням згадувала, що з дитинства діти "йшли до неї огребом", дивно, але часто йшли на руки навіть ті, які були відлюдькуваті і ні до кого на руки йти з дітей і дорослих йти не хотіли. Посміхалася і казала, мабуть я добра людина, діти це відчувають.
Знала напам'ять, любила і не раз наспівувала відому православну духовну пісню "Где-то там далеко и когда-то давно, жил премудрый и опытный старец...". Прощаючись з рідними і близькими не раз бажала щастя, здоров'я і ангела-хранителя.
Згадується в дворі №244 зі списку жителів села Княжичі за 1925 рік, розміщеному в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село" на сторінці 314.
+ + +
Упокой Боже Анастасію і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяeured:
eured: <58> ♀ Марія Василівна Пономаренко [Пономаренки] g. 1 Genver 1942 a. a. 22 Gwengolo 2017
marvidigezh: 13 C'hwevrer 2003, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
marvidigezh: 1930, Княжичі, Броварський район, Київська область, УСРР, СРСР
eured: <60> ♂ Николай Иванович Максименко [Максименки] g. 22 Kerzu 1926 a. a. 23 Du 1994
marvidigezh: 1 Mae 2003, Украина
marvidigezh: 1932, Княжичі, Броварський район, УСРР, ССРР, померла під час голодомору
eured: <61> ♀ Марія Сергієвна Тищенко (Залозна) [Тищенки] g. 15 Du 1937 a. a. 18 Gouere 2013
marvidigezh: 27 Kerzu 2010, Україна
marvidigezh: < 1941, УзбекССР, СССР
+ + +
Упокой, Боже, раба Твого Бориса і учини його в раї, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.
|
7
1871/7 <115+43> ♂ Михаил Павлович Гончаренко [Гончаренки]marvidigezh: Mae 1944, УССР, СССР
marvidigezh: 1942, СССР
eured: <64> ♀ Мария Епифановна Рева (Ревенко) [Реви]
marvidigezh: 3 Kerzu 2003, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
eured: <65> ♂ Микола Євдокимович Касян [Касяни]
marvidigezh: 28 Eost 2015, Княжичи
eured: <66> ♀ Нина Ивановна Крупко (Гончаренко) [Крупки]
marvidigezh: 2008?, Княжичи, Броварской район, Киевская область, Украина
eured: <67> ♀ Любов Ілларіонівна ? (Гончаренко) [?] a. a. 2005?
eured: <186!> ♀ Галина Михайлівна Кас'ян (Заглинська) [Кас'яни] g. 8 Meurzh 1939 a. a. 2013
kristenadur: 24 Eost 1937, Княжичі, Броварський район, Київська область, УСРР, СРСР
marvidigezh: Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
douaridigezh: Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
|
З старого україноруського православного крестьянського козачого роду. Громадянин Української Республіки у складі Радянського Союзу.
В дитинстві багато часу проводив у сім'ї свого діда Михайла. Під час німецької окупації, в день смерті діда дуже просив тітку повести його у двір до діда, прийшов, поспілкувався з дідом (який тоді саме порався біля сараю, де жила сім'я, хата на той час була зруйнована) і коли поспілкувався з дідом пішов з тіткою знову ховатись в окопи, а через кілька годин стало відомо, що діда не стало, тобто він був останнім, хто спілкувався з дідом.
+ + +
Упокой Боже Владимира и прости ему вся согрешения вольные и невольные и учини его, вместе с его сродниками, близкими, друзьями, земляками и благодетелями в раю, где лики святых, Господи и праведники сияют яко светила, даруя ему причастие вечных Твоих благих и Твоей безконечной и блаженной жизни наслаждение; усопшие люди Твои упокой, презирая их вся согрешенияeured: <68> ♂ Василь Саввович Петренко [Петренки] g. 1932 a. a. 1974
kristenadur: 5 Genver 1938?, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська, Союзна Спільна Справа
marvidigezh: 8 Kerzu 2011, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська
douaridigezh: 8 Kerzu 2011?, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська
|
Нащадок староруських, українських і козачих родів Подніпров'я і Задніпров'я, Старої, Святої, Дідової Русі і Рідної України у її складі. Громадянка Українського господарства, в т.ч. у складі Країни Рад, Радянського союзного господарства
Після закінчення 7 класів працювала на шкідливому виробництві, сумнозвісний у селі завод №512, потім хворіла.
Її хрещена Галина Петренко, пасербниця тітки Онисі.
Після трагічної смерті чоловіка знайшла розраду у вірі в Бога. Стала частіше ходити до церкви. У 1990х разом з родичами приймала участь у будівництві церкви у селі Княжичі, домовлялася з людьми, діставала необхідні дозволи і матеріали.
Одна з активних учасниць відродження церковного і богослужбового життя в рідному селі в 1990х рр., про що згадується в книзі Ольги Касьян "Княжичі. Моє рідне село", де вона зокрема названа головним організатором будівництва нової Свято-Преображенської церкви в селі Княжичі, центру Княжицької іночої обителі, в появі якої є і її лепта теж. Прихильниця Київської митрополії Московської патріархії і традиційного богослужіння церковнословенською мовою, чин якого відомий ще з царських часів.
+ + +
Упокой Боже Галину і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія eured: <185!> ♂ Владимир Фёдорович Заглинский [Заглинские] g. 24 Eost 1937
kristenadur: >8 Meurzh 1939, Княжичі, Броварський район, Київська область, УСРР, СРСР
marvidigezh: 2013, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
douaridigezh: 2013, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
|
Закінчила курси по крою і шиттю на Красному хуторі, потім вчилася на медсестру, працювала на ДШК (шкідливе виробництво, погано вплинуло на здоров'я, потім багато років працювала вихователькою у дитячому садку села Княжичі, доглядала не одне покоління малих княжичан.
+ + +
Упокой, Боже, Галину і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія.
kristenadur: 14 Ebrel 1939?, Собор Святого Володимира Города Києва, Господарство Українське, Союзне Господарство
eured: <69> ♀ Наталія Володимирівна Шевченко (Тетянич) [Шевченки з Княжич] g. 30 Mae 1945 a. a. 3 Genver 2000
marvidigezh: 15 Du 2007, Город Київ, Господарство Українське
douaridigezh: >15 Du 2007, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Господарство Українське
|
 |
 |
eured: <70> ♀ Бублик (Тетянич) [Бублики з Грабова]
kristenadur: >17 C'hwevrer 1942, Храм Преображення Господнього Села Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Господарство Українське, Союзне Господарство
marvidigezh: 18 C'hwevrer 2007, Город Київ, Господарство Українське
douaridigezh: >18 C'hwevrer 2007, Лісове Кладовище Города Києва, Город Київ, Господарство Українське
 |
Охрещений за православним обрядом у селі Княжичі. Восприємницею виступала рідна тітка Анастасія.
Похований по православному обряду, панахиду судячи за все служив протоієрей Олексій Микитович Кострубицький.
Шанується в т.ч. як Отець Феодосій, один з Отців Києва, Рідної України і Старої, Святої Русі у складі Неосяжного Заходу
+ + +
Упокой Боже Феодосія і прости йому вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини його, разом з його рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи йому причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх вся согрєшеніяmarvidigezh: 1947?, Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
+ + +
Упокой, Боже, Олександра і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяmarvidigezh: 24 Ebrel 2003, Украина
eured: <71> ♀ Голуб [Голуби]
marvidigezh: 20 Here 2020, Село Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська
douaridigezh: >20 Here 2020, Кладовище Села Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська, помер у лікарні
marvidigezh: 20 Mezheven 2007, Украина
marvidigezh: 1991?, Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
8
2441/8 <205+82> ♂ Олександр Сергійович Петренко [Петренки]marvidigezh: 1941, СРСР
eured: <83> ♀ Людмила Іванівна Чухліб [Чухліби]
kristenadur: 11 Kerzu 1960?, Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
marvidigezh: 3 Here 2009, Ічня, Чернігівська область, Україна, вбитий
douaridigezh: 5 Here 2009, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
|
Працював водієм-дальнобойщиком. Поїхав по роботі до містечка Ічні у Чернігівській області. Зайшов до місцевого кафе, де на його біду сиділи два кримінальники, що помітили в його руках помітну суму грошей. Дочекавшись, коли він вийшов з кафе і залишився сам вони його сильно побили і відібрали гроші, заливши лежати на землі. Внаслідок сильного струсу мозку помер до того як приїхала швидка.
+ + +
Упокой, Боже, Миколу і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяeured: <84> ♂ Пётр Григорьевич Борисенко [Борисенки]
marvidigezh: 8 Mae 1998, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
+ + +
Упокой, Боже, Валентину і учини її в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшеніяeured: <85> ♂ Петро Васильович Михайловський [Михайловські] g. 15 Mezheven 1946 a. a. 3 Mae 2020
kristenadur: 4 Mae 1969?, Княжичі, Броварський район, Київська область, УРСР, СРСР
marvidigezh: 29 Gwengolo 2004, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
douaridigezh: 29 Gwengolo 2004?, Княжичі, Броварський район, Київська область, Україна
Праці
- Статор асинхронного двигателя. Авторы патента: ТЕТЯНИЧ ИВАН КОНСТАНТИНОВИЧ, МИХАЙЛОВСКАЯ ТАТЬЯНА ИВАНОВНА - http://www.findpatent.ru/patent/180/1805529.html
+ + +
Упокой Боже Тетяну і прости їй вся согрєшенія вольнії і невольнії і учини її, разом з її рідними, близькими, друзями, земляками і благодійниками у раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила, даруючи їй причастя вічних Твоїх благих і Твого безкінечного і блаженного життя насолоду; усопші люди Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія
Андрій Олександрович Тетянич [Тетяничі з Княжич] eured: <86> ♀ Wiatr (Tacjanicz) [Wiatrowie]
marvidigezh: 14 Gouere 2021, Город Київ, Спільна Справа Українська, помер у лікарні, можливо убитий
douaridigezh: >14 Gouere 2021, Кладовище Села Княжичі, Округа Броварська, Область Київська, Спільна Справа Українська
? Роде [Роде з Києва] 2217/8 <175+73> ♂ Роде [Роде з Києва] 2228/8 <177+75> ♂ Сучков [Сучкови] 2239/8 <178+76> ♂ Пужаєв [Пужаєви] 22410/8 <178+76> ♀ Pużajewa [Pużajewowie] 22511/8 <177+75> ♀ Сучкова [Сучковы] 22612/8 <183+71> ♀ Тетянич [Тетяничі] 23113/8 <185+186!> ♂ Заглинський [Заглинські] 23214/8 <180+78> ♀ Маленко [Маленки] 23315/8 <180+78> ♀ Маленко [Маленки] 23416/8 <182+70> ♂ ? Тетянич (Тетянич-Бублик) [Тетяничі] 23517/8 <182+70> ♀ Тетянич (Тетянич-Бублик) [Тетяничі] 23618/8 <179+77> ♂ Гончаренко [Гончаренки] 23719/8 <191+79> ♀ Марія Миколаївна Петренко [Петренки] 23820/8 <193+66> ♂ Ігор Дмитрович Гончаренко [Гончаренки] 23921/8 <193+66> ♀ Татьяна Дмитриевна Гончаренко [Гончаренки] 24022/8 <193+66> ♀ Раїса Дмитрівна Гончаренко [Гончаренки] 24123/8 <194+80> ♂ Петро Миколайович Лисенко [Лисенки] 24224/8 <179+77> ♀ Гончаренко (Левчук) [Гончаренки] 24325/8 <205+82> ♂ Сергій Сергійович Петренко [Петренки] 24526/8 <205+82> ♂ Петро Сергійович Петренко [Петренки] 24627/8 <195+81> ♂ Анатолій Іванович Мазій [Мазії] 24728/8 <195+81> ♀ Світлана Іванівна Мазій [Мазії] 24829/8 <214> ♂ Володимир Миколайович Петренко [Петренки] 24930/8 <214+72> ♀ Олександра Миколаївна Петренко (Купрієнко) [Петренки] 25031/8 <214+72> ♂ Михайло Миколайович Петренко [Петренки] 25132/8 <190+64> ♀ Олександра Борисівна Гончаренко (Мохонь) [Гончаренки] 25233/8 <190+64> ♂ Володимир Борисович Гончаренко [Гончаренки] 25334/8 <190+64> ♂ Микола Борисович Гончаренко [Гончаренки] 25435/8 <189+67> ♀ Светлана Васильевна Гончаренко [Гончаренки] 25536/8 <189+67> ♀ Тетяна Василівна Гончаренко [Гончаренки]
Rummadoù ar bajenn: Приписні християни | Приписні християни Остерського повіту | Приписні християни Чернігівської губернії | Приписні християни Російської імперії | Фельдшери | Жертви окупантів | Жертви окупантів | Фрипульяленд | Вчителі | Вчителі Козацької України | Вчителі Народної України | Вчителі України | Вчителі Русі | Вчителі Європи | Вчителі Троєщини | Жертви окупантів | Живописці | Філософи | Художники Нескореної Козакії | Художники Святої Русі | Художники Забутої Троєщини
